Назва "Україна" впродовж століть

у 187 році

у 1187 році

у 1387 році

у 1587 році

Назву «Україна» застосовували як синонім до землі чужинців.

Словом «Україна» позначали прикордонні землі Київського та Переяславського князівств.

Назву «Україна» застосовували як синонім свого краю, території, заселеної своїм народом.

Словом «Україна» позначали прикордонні землі Чернігівського та Турово-Пінського князівств.

Назву «Україна» пов’язують із дієсловом «украяти», тобто «відрізати» або «відокремити».

історичний твір

спогади людини похилого віку

детективна історія

прогноз погоди

у Повісті минулих літ, датований 1113 р.

у Київському літописі, датований 1187 р.  

у Остромировому Євангеліє, датований 1056 р.

у праці Геродота «Історія», датований 449 р. до н. е.

Перша згадка назви «Україна» міститься в Біблії

Коли українці не мали власної державності, назву «Україна» не використовували

Перш ніж потрапити на сторінки писемної літератури, будь-яку давню самоназву народу спочатку вживали в його розмовній мові

міфом

легендою

літописом

книгою

біографії видатних людей

назви географічних обʼєктів

давні монети

стародавні традиції і звичаї

Нестор Літописець

Михайло Грушевський

Ярослав Мудрий

Іван Федоров

11 ст

12 ст

13 ст

14 ст

1917

1918

1939

1991