Однорідні члени речення

Теплом дихала настояна на квітах і травах земля.

У густому лісі посплітали свої гілки старовинні дуби.

Збираючись у дорогу, я обов'язково беру з собою грудочку рідної землі.

Любить людей мене навчила мати.

І радість і горе пізнали ми в цій убогій хатині.

Зайченя сиділо під кущем та тихо тремтіло.

Збережи нам ківти пишні поверни часи колишні.

Я люблю казки про добро про красу про справедливість.

Прозорі краплини з  густим дзвоном падали вниз.

Ніжну молоду тополю нещодавно вдарила гроза.

Усесильна природа подарувала травам прозору росу.

Хлопчик біг по жовтому полю та весело сміявся.

кома

тире

двокрапка

крапка з комою

дозріло

одночасно

все

пшениця, овес, огірки, помідори.

Рідний дім, вишні у цвіту, журлива річка і запашний луг - усе це пов'язано з образом матері.

Рідний дім, вишні у цвіту, журлива річка і запашний луг : усе це пов'язано з образом матері.

Рідний дім, вишні у цвіту, журлива річка, і запашний луг - усе це пов'язано з образом матері.

Рідний дім, вишні у цвіту, журлива річка і запашний луг усе це пов'язано з образом матері.

Усі кольори я душею прийму - білі, рожеві, блакитні, червоні.

Усі кольори я душею прийму : білі, рожеві, блакитні, червоні.

Усі кольори я душею прийму, білі, рожеві, блакитні, червоні.

Усі кольори: я душею прийму білі, рожеві, блакитні, червоні.

Усміхнися всім навколо: небу, сонцю, травам і квітам.

Сплять і лошата, і корови, і бджоли, і оси.

Мама помила весь посуд, тарілки, чашки, виделки.

Додає і наснаги, і сил нам любистковий дотик землі.

Десь там матуся у обіймах втоми виходить зустрічать мене на шлях.

Схилились вишні в розпачі німім і ронять цвіт весільний у калюжу.

Засинає місто після праці під нічною ковдрою втоми.

Намалюй мені білосніжні сни.

Бабуся попросила Віталика принести води з криниці та наколоти дров для грубки.

Шумлять за вікном столітні дуби, у хаті співає цвіркун.

Осінь ходить по краю, та виганяє птиць із гаю.

Об'єднайтеся в такі групи: сценаристи, резисери, критики.

І досі тут ростуть ровесники міста: дуб, клен і тополя.

Літо, весна і зима - мої найулюбленіші пори року.

Колись на місці цього парку була старенька хата, двір і криниця.

Бажаю вам усього найкращого: здоров'я, щастя та миру.

Майже три десятки великих, малих, і середніх озерець розкинулися на Волинщині.

На вечірньому небі потьмяніли та щезли зірки: білі, червоні, жовті.

Сміються в сонці золотому річки, і села, і поля.

На воді лежали: широкі темно-зелені листки латаття.