Однорідні члени речення

Треба поділити гарбузи, кавуни, огірки й помідори.

А від тата знову пахло хмарами, небом і трохи втомою.

Нутро дерева відгонило гіркуватим пилом, вощиною та живим яблуком.

До нас на подвір'я прилітають такі гарні снігурі й синички, а деколи навіть дятел!

Увечері мамка клала мене на ладу й обмивала руки, лице, ноги.

Люди, що працюють на землі, у лісі, на будові, здебільшого міцні до старості.

Через секунду з кухні почувся шум води з-під крану, стукіт дверцят холодильника, дзвін посуду й спів Соньки, яка готувала гостину.

Рідна планета швидко зменшувалася, губилася в космосі, стала подібна до зеленуватої блискучої вишні.

Чисте небо не боїться нi блискавки, ні грому. 

Пахнув дід теплою землею й трохи млином.

Жінка була доволi огрядна, висока, русява.

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

Там катастрофа, там теракт, там вибух метану.

Узимку та влітку люди по-різному бачать кольори.

Скрізь по світу конфлікти, сутички, протистояння.

Вода при березі починала каламутитись і жовкнути.

Ніяке м'ясо, ніякі страви не дають нам таку здорову поживу, як трави і коріння.

На трав'яних напарах я помалу відживав, виходив з потьмарення, але руками й ногами не владав.

Уважно слідкував хлопець за ходом думки гостя, услухався в заплутані фрази, але нічого не міг збагнути.

Жовтень зривав листя з дерев, укривав розцяцькованою ковдрою втомлену землю, готував її до зимового сну.

І трава, й людина скоряються рухові великого безмір'я.

Баба вгадувала всі мої заміри, звідкись знала про всі мої денні гріхи.

Квітка наблизилася, охопила Славка теплим вогнем, щезла.

Трава має розум, має слух і пам'ять.

Було дуже образливо, боляче, гірко.

Аж ось Катря підняла вгору голову й крикнула радісно та голосно.

Птиці й комашня покажуть знатнику грибні та ягідні місця.

Холод притлумлював біль струдженого, побитого тіла.

Усе дихає. плине, відчуває, зливається з навколишніми явищами, речами, істотами.

Страус зупинився біля краю води, знову погрозливо вигнув шию, а тоді почав поважно походжати вздовж берега туди-сюди.

Було весело й гірко, скрутно матеріально та привільно морально без батьківського контролю.

Ми їздимо на природу, у Гідропарк. за місто, але я нікуди не можу поїхати від себе.

Уся вулиця співала та пританцьовувала.

Полетіла б я до тебе та крилець не маю.

Треба підкреслити підмети та присудки.

У лісі пахло листям, грибами та ожиною.

Теплі слова та лагідний погляд дарую тобі.

Молодий місяць та зорі освічують дорогу.

Ти пам'ятаєш мене та чекаєш у снах.

Тече вода в синє море та не витікає.

Далеко внизу Поділ і Дніпро, і низьке лівобережжя, що ген-ген до крайнеба простяглося.

Книжки лежали на підвіконнях і на табуретах, і на спеціальних полицях, і просто на підлозі.

Ранок все відчарував: сині квіти поміж трав, і метелика, і бджілку, і в цвіту вишневу гілку...

Скільки в очах Надії сховано світла і радощів, і смутку водночас.