Однорідні члени речення

В небі, у ріках блакить, як цю красу не любить?

Любимо землю свою рідну.

Образ цей не зблідне, хоч минуть жнива.

Небеса блакитні сяють з глибини.

Великого розквіту набуло українське прапорництво в козацьку добу.

Символіка представляє країну, підтверджує її існування.

Я зробив усі завдання: розв'язав задачі, написав вправу.

Жовтий колір - це колір пшеничної ниви, хліба, зерна, жовтогарячого сонця.

Над широкими сіножатями, над зеленими ярами став легесенький туман.

У нашому саду ростуть дерева вишня, абрикоса, черешня.

І соняшник, і кукурудза, і криниця все вслухалось у свіжість.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Живи Україно, живи для краси, для сили, для правди для волі!.. (О. Олесь)

Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі!.. (О. Олесь)

Живи, Україно живи для краси, для сили, для правди, для волі!.. (О. Олесь)

Живи, Україно, живи для краси для сили, для правди, для волі!.. (О. Олесь)

Сонечко яскраве гріє весело та радісно.

Сині і жовті барви для прапора використовувалися під час війни під проводом Б. Хмельницького.

Маки там не цвітуть, а горять.

Прапор виник ще за античних часів і поширився в Європі в добу Середньовіччя.

Читав їх удень і вночі.

У книгозбірні були літописи, Євангеліє, збірки мудрих висловлювань.

Князь Ярослав Мудрий мав нахил до книг.

Символіка представляє країну, підтверджує її існування.

усі члени речення, крім головних

члени речення, які відповідають на одне і те питання, відносяться до одного й того члена речення

члени речення, що складають граматичну основу речення.

 узагальнюючими

вставними

допоміжними

підмети

означення

обставини

підметом

означенням

додатком

а) перед однорідними членами та після них;

б) лише після однорідних членів речення;

в) лише перед однорідними членами речення;

г) при однорідних членах речення узагальнювальні слова не вживаються

а) Ми маємо право на сум і любов, на щастя, на сонце і трави (В. Симоненко)

б) Ніч. Тиша. Біле поле…(В. Сосюра)

в) То музика нагадує про Вас, то раптом ця осіння хуртовина… (Л. Костенко)

г) Тут почув я голос брата: «Щось ти носом став клювати!» (Г. Бойко)