Однорідні члени речення. 5 клас

залежать від одного слова

відповідають на одні й ті ж питання

виступають різними членами речення

зажежать одне від одного

Рідна земле, у красі і в силі розцвітай! 

Замислились поля, стулило вії сонце. 

Книга вчить, як на світі жить.

Золоті верболози розплели свої коси.

Червонясте, золотисте опадає з кленів листя.

Формами й кольорами квіти нас радують дивні. 

Тихо падають листочки на стежку, на траву й грибочки. 

Від дощів поле молодіє, а від морозів сивіє.

Шумить, і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

Клени мріють про весняне листя й золотисте сонце.

Люблю слухати пісні про любов або про дружбу.

Промені сонця заливають кімнату, увесь двір.

Так добре пам'ятаю дні осені й літа.

Блакитні, білі, фіолетові дзвоники гойдалися на стеблах.

Правило стає зрозумілим і цікавим.

Бажання танцювати, малювати не покидає мене.

Сонце випливало з-за обрію й посміхалося нам.

Подаруй мені усмішку або погляд ласкавий.

У саду росли груші та черешні.

І жити і мріяти треба.

Ти ж пообіцяй та слова дотримайся.

На полях та луках ще лежать сніги.

Ніч була зоряна та темна.

А вітер нагинає вербу та тополю.

А дощ шумить, шепоче і тривожить.

Парк прикрашають і статуї, і фонтани й альтанки.

А квіти пахнуть так солодко, тремтливо.

У парку росли клени й тополі, осокори й липа.

Кожна мати свого сина і ласкає, і голубить.

Хвиля тихо черкалась об берег, і шелестіла.

Сонце світить та не гріє.

Шипшину, й пісню не віддам нікому.

Трава має розум, має слух і пам'ять.

А світ хороший, розкішний.

 Батько і мати, і дід з бабою нагадували мені святих.

Шумить і шепче зрадливий дощ.

Треба полити огірки й помідори.

 До нас на подвір'я прилітають такі гарні снігурі і синички.

 А від тата знову пахне хмарами, небом і трохи втомою.

Тече вода в синє море , та не витікає.

 Поверніть мене до класу срібним покликом дзвінка.

Сивий ус стару чуприну вітер розвіває.

Ось пшеничний несу радо хліб.

 До куреня докотився людський гомін.