Однорідні члени речення 5 клас

кома і тире

кома

двокрапка

тире

З добра й любові приходить щастя. (А.Мойсеєнко)

Шукаю вже не щастя а поради.(В.Грінчак)

Працею людина сильна і красива. (Олесь Гончар)

Ми маємо право на сум і тепло. (В.Симоненко)

Мені наснились доли та ліси, поля веселі та вітри незримі.

Тягнуться до сонця і квіти, і трави;

Місяць світить та не гріє; 

Луки, гори, пишні сади – все зелене і принишкле.

Скрізь червоно: на небі, на узгір’ях і на горі;

І будинки і дороги, і ліси все видно навкруги;

 Усе одбивається в пісні, як у морі: Рожева зоря і червоная кров,

І темна ненависть, і ясна любов, І промінь пожару, і місяць, і зорі.

Гомін різноплемінних мов, калейдоскоп облич, парний подих тропіків і гул

Атлантики все він приніс з довколосвітніх мандрів сюди, на рідний степовий берег

 Щастя – це трикутник, а в нім є три боки – віра, надія, любов.

У драмі людській небагато дій – дитинство, юність, молодість і старість.

А на Десні краса! Лози висип кручі ліс все блищить і сяє на сонці.

Голос духа чути скрізь по курних хатах мужицьких по верстатах ремісницьких по місцях недолі й сліз.

Дерева а саме груші яблуні сливи вкрились буйним цвітом.

 Красива осінь вишиває клени червоним жовтим срібним золотим.

Уся земля, мов килим під тобою, 3 усіх джерел дзвенять мої пісні.

За хвилю знов усе стихає І птахи, крик, і воза стук.

Все кругом жило, змагалось, Ліс дивився і шумів.

Все в нас є. Скільки щастя і світла, скільки сонця сьогодні над нами

 Всіх приберу й нагодую усіх удоволю і розважу як господар дбалий і багатий.

Неправдою далеко зайдеш, та назад не вернешся.

То хочеться над вами заридать, то заспівать з раптового нестяму.

Зерно і камінь, суша і вода достойні будуть зображені в картині.

Це над нами сумне лице яснішає сльоті, бо ні дощу, ні вітру, ні туману не бачу вже крізь вікна золотi (О.Пахльовська);

Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежка все це було йому знайоме, промовляло до нього (М.Коцюбинський);

Тремтять надії, ніби лист на змерзлій сокорині, i рідних місць, i рідних міст нема тоді людині (М.Рильський).

Світає... Все спить ще i небо, i зорі безсилі, лиш птах десь озвався з просоння ліниво...

Обернувшись назад i глянувши на небо, вона побачила червоні, як грань, хмари — i зразу стали зрозумілими їй і той дим, що вона чула, i тепло, і неспокій птахів, i тікання звірів

Місто-барикадник, місто-трудар вбирало в себе cилy довколишнього краю, i гнів його, і легенди, й поезію .

Сила і розум - краса людини

Буде дощ і туман, і роса.

Коні вгрузали в сніг і падали хропли і підводились повзли на колінах

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважа сумного серця... 

іменник, дієслово, означення

прислівник, займенник, іменник

прислівник, іменник, прикметник

додаток, означення, присудок