Однорідні члени речення. Звертання.

підметом

присудком

будь-яким

не буває членом речення

звертання, у якому є тільки одне слово

звертання, усередині якого не можна поставити запитання

звертання, усередині якого можна поставити запитання

звертання, яке містить два невеликі слова

Поїдеш далеко, побачиш багато; задивишся, зажуришся, згадай мене брате!

Україно, доки жити буду, доти відкриватиму тебе. 

Ой Морозе Морозенку, ти славний козаче! За тобою Морозенку, вся Вкраїна плаче!

Дяка щирая тобі ніченько-чарівниченько, що закрила ти моє личенько! 

Коли стелиться доріжка козакові не до ліжка.(Народна творчість)

Місяць козацьке сонце .(Народна творчість)

 На горбочку мак в шапці як козак.(Г.Черінь)

 А на чому ми спинились дорогий ти мій козаче? (О. Омельченко)

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої, і небеса, і води.

у називному відмінку

у кличному відмінку

у будь-якій формі

у множині

Дозволь нам матусю піти погуляти.

Будь ласка принесіть мені вашу фірмову страву.

Люблю тебе мій краю росяний.

Дай мені сили природо!

Поблискують черешеньки в листі зелененькім.

Вийди вийди сонечку на дідове полечко.

Мама співає дитині першу пісню відводить уперше до школи.

Ген неба край як золото...

Понеси мене на крилах радосте моя (В.Симоненко).

Старі дуби спасибі вам за осінь (Л.Костенко).

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора (Д.Луценко)

Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок (П.Перебийніс).

Пісні приказки прислів’я все те вражало надзвичайним багатством жарту гумору практичного розуму (І. Нечуй – Левицький);

У слові є все злагода спокій усталеність надія (П. Загребельний);

Звучать улюблені слова Держава Тризуб Булава! (Яр Славутич).

присудки

обставини

означення

Це над нами сумне лице яснішає сльоті, бо ні дощу, ні вітру, ні туману не бачу вже крізь вікна золотi (О. Пахльовська);

Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежка все це було йому знайоме, промовляло до нього (М. Коцюбинський);

Тремтять надії, ніби лист на змерзлій сокорині, i рідних місць, i рідних міст нема тоді людині (М. Рильський).