Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова

Зелениться ніжно рута м*ята материнка.

З-під снігу зазеленіла травиця звеселила жайворонка.

Українці, дай вам і щастя і сил!

Хай лине вітер крізь лани й гори !

Усе спить- і небо, і зорі безсилі.

У ставок запустили : карпа, окуня, лина.

Будинки, сади, люди- усе мліє від літньої спеки.

Зуби руйнуються від розкушування кісточок : слив, вишень.

Ця річечка- Дніпра тоненька синя доня.

Добридень тобі Україно моя!

Подарували Тарасику нові книги.

Не вмирає наша слава і воля святая

Біла, хато, писанка яскрава!

Возрадуйся, мій сивочолий Києве!

Виростай, дитино й пам*ятай свій край.

Спасибі мамо, за недоспані ночі.

Дивна річ лежить переді мною.

Дивна річ лебеді залишилися зимувати в селі.

Дорога без попутника здається довгою.

З цього місця все видно добре.

Звісна річ, усі приголомшені звісткою.

Сьогодні, на жаль, задощило.

Знов прибули до нашої шпаківні її , мабуть, торішні гості.

Сідайте ,будь ласка, на стілець.

 відповідають на те саме питання

не є членами речення

виконують однакову синтаксичну роль

 стосуються того самого слова в реченні

рівноправні між собою

Вечірнє сонце, дякую за всіх.

Страшні слова, коли вони мовчать.

Все повторялось: і краса, й потворність.

В цьому, напевно, правда пташина…

простим

однорідним

узагальнювальним

вставним

підмети і присудки

усі члени речення

тільки другорядні члени речення

тільки означення

Як вам бджілко почувалось?

Чи дощу не почувалось?

А може власне і не в тому справа.

Буває часом сліпну від краси.

Усе моє все зветься Україна.

підмета

присудка

додатка

не є членом речення

А що, тепер Марусю знаєш

що значить в світі самота?

Опустіться тихі зорі синові під вії.

Виростеш ти сину вирушиш в дорогу.

Україно п’ю твої зіниці!

Вставні слова є членами речення.

Вставні слова не є членами речення.

На письмі вставні слова виділяємо комами.

На письмі вставні слова не виділяємо комами.

Кажуть носа ти вкрав у баби.

Цього року у Неділю Прощену

Я здається не усіх прощу!

Нам здавалося наче з дерев сиплеться золотий дощик осені.

Нам з тобою видно по дорозі,

бо ішли й нікуди не прийшли.

Подивися, сестро, на тихі води Дніпра, на міць, яку вони ховають.

Місяцю, посвіти, щоб ніч була ясніша!

Спи, мій миленький, засинай!

Прилети до мене, голубе, принеси хорошу звістку.

будь ласка, дякую

зверніть увагу, уявіть собі

по-перше, по-друге

можливо, може

Усе поволі зникає: море, скелі, земля.

Я нині знову буду говорити про почуття високі і святі.

Земля молодіє від рясту, від сонця, від цвіту.

Стежка, озеро, стіжок - все у падолисті.

У лісі було чути як гудуть бджоли, як співають пташки та як біжить струмок десь у яру.

Я люблю читати пригодницькі повісті Всеволода Нестайка.

Я посіяла на квітнику ромашки та айстри.

Восени птахи відлітають до вирію.

Чи знаєш ти, хлопче, якого коня тобі серед поля вготовила доля?

Летіть, летіть, нестримні журавлі, через усі держави і кордони!

Вийди, вийди сонечко, на дідове полечко, на бабине зіллячко.

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Сину, повертайся скоріше.

Добрий день вам, дідусю та бабусю!

Мамо, я зараз буду робити домашнє завдання.

Сяй, сонечко, для нас своїм теплом!

Уявіть собі, а Танька влітку відпочивала в Іспанії!

По-перше, ми маємо знайти приміщення для ярмарку.

У природи, як відомо, не має поганої погоди.

Колись, можливо, на місці цих руїн був прекрасний замок.

Широкий Дніпре мій, з тобою ми в розлуці. 

Йди в тисячоліття, рідна мово, до сердець і душ людський доходь.

На волоссі твоєму, кохана, діадема з проміння цвіте.

Чого ж, ти, мовчиш сивий вітряче? 

Яблуньки, вишні та абрикоси висадимо ближче до будинку.

Сосни немов розступилися і обгорнули поляну.

І птахам і звірятам цікаво дивитися на людей.

Якщо ластівки або стрижі літають високо, треба чекати сухої сонячної погоди.