Однорідні члени речення, звертання, вставні слова 5 кл.

що вносять у речення додаткову інформацію.

що називають особу, іноді – предмет, до якого звернена мова.

за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до повідомлюваного.

які використовують для підтвердження якоїсь думки.

Люди кажуть що весна буде ранньою.

ЇЇ посмішка здавалася такою щирою відвертою...

Вечірнє сонце дякую задень!

Весна гадаю буде ранньою. 

Між іншим ця істина мені відома.

Полювання як ви потім побачите потребує багато часу.

Бач, як воно буває.

На жаль ми не цінуємо те що маємо.

напевно, дійсно, справді, авжеж, безперечно, соромно сказати

майже, навіть, мовби, нібито, причому, притому

дозвольте, чуєте, даруйте на слові, між нами кажучи, між іншим

все-таки, принаймні, особливо, отож, тож, тільки

Розбійник розсміявся, відчинив двері, прослизнув у них, тихо зачинив їх за собою і зник.

Ну, звичайно, я знаю, що я кажу.

Дощ тарабанив по даху з червоної іспанської черепиці, вітер стогнав, дим вибивався з великого каміна,й іскри розсипалися по втрамбованій глиняній підлозі.

Дивитися треба шановний на кого сідаєте.

Мій дорогий Лукасе я оце довго думав і, нарешті, надумав, що інакше діла не буде.

Мамо куди це мене занесло?

Френк миттю підхопився з крісла, відкинув убік телеграфну стрічку і взявся оглядати вудки.

Знаєте, весна, струмочки дзюрчать, у деревах бродить сік, розпускаються бруньки, зацвітають квіти.

Негайно були розгорнуті сучасні атласи і старовинні географічні карти, документи, писані вицвілим чорнилом на пожовклому від часу папері.

Він нападав, парирував і завдавав ударів, наступав і відступав, викрикував прокльони і вибухав сміхом.

Він нападав парирував і завдавав ударів, наступав і відступав, викрикував прокльони і вибухав сміхом.

Він нападав, парирував, і завдавав ударів, наступав, і відступав, викрикував прокльони, і вибухав сміхом.

Скрізь червоніло і на небі, і на узгір'ях, і на горі.

Луки, сади, гори усе зелене та принишкле.

Пагорбки, трави, кущики усе оповите туманом.

Голос духа чути скрізь по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких, по місцях недолі й сліз.

Знаряддя праці, кераміка, зброя, якорі, фрагменти старовинних човнів, стовбур дуба усе це пролежало сотні років на Дніпровському дні.

Лежала тут усяка всячина : колесо з велосипеда, стара лампа, гачки, ключі.

Іване, принеси мені води.

Свист із неймовірною швидкістю наближався, летів, як здавалося Чернишеві, прямо на нього.

Лети, пташко, з захід сонця, защебечи в шибку.

1

2

3

4

5

Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями веселими чи сумними.

Багатьом здавалося що й увесь півострів зараз палає в пожежах.

Кущ здавалося і зимою зеленіє.

Широкі промені вдарялися об кам’яні плити курилися золотим димом від чого здавалося що все тут пливе рухається в просторі.

Придивилася до його очей і побачила те що здавалося байдужістю насправді було мудрістю.

1 і 2

3 і 4

4 і 5

6 і 7

8 і 9