Однорідні члени речення, узагальнювальні слова

кома, двокрапка, тире, крапка з комою

кома, тире, лапки

кома, тире, крапка з комою

кома, тире, крапка з комою, лапки

Вже листопад піднявся з-за дубів, і гай знімає золоту перуку.

Дали в дорогу лящів, тарані і місцевих трунків.

До них належить Київ, столиця України, древній стольний град Київської Русі, одне з найчарівніших міст світу.

На пагорбах росли смереки й кипариси.

Цвітуть гаї, шумлять сади, рясні дерева похилились.

Від чабанів пахло і вітром, і сонцем, запашними травами, духмяним степом, зіллям.

Тут і ягнята, і жінки, і дітки сидять у дощ під шкурами кибитки.

Моє щастя, і ніжність, і гнів я у пісні б хотів зберегти.

І сам собі постань законом (?) і не вагайся (?) не блажи.

Тече вода в синє море (?) та не витікає.

Він бачив себе коло вагонеток з цукром (?) або біля апарата.

Їхав козаченько лугом (?) долиною (?) та лісочком (?) та садочком до своєї милої.

Зерно і камінь, суша і вода достойні будуть зображені в картині.

Чи сумно вам, чи радісно читать оповідання про велику драму?

 Всіх приберу й нагодую усіх удоволю і розважу як господар дбалий і багатий.

То хочеться над вами заридать, то заспівать з раптового нестяму.

На берег накочувала біла висока пінява хвиля.

Берези милі білокорі чекають райдугу свою.

У сірому туманному світанку загорівся бій.

Чималий мисник осміхався здоровими полив’яними мисками.

Горять, міняться на очах сині, зелені бузкові й оранжеві легкі осяйні хмарини.

Ранок зачинався тихий і лагідний, все навкіл: і трави, і дерева, і кущі наче завмирало.

У небі жайворонки в'ються, заливаються, сміються, грають, дзвонять цілий день і щебечуть, і співають і з весною світ вітають, дзвоном радісних пісень.

Ось-ось задзвонять жайворонки про все: про радість, про щастя, про весну. 

Скрізь червоно на небі і на узгір’ях і на горі.

Усе зникло наче в казці місто гори поле гай.

Луки гори пишні сади усе зелене й принишкле.

Пиши про все про тишу й буруни про більма рабства й гострозорість волі.

Одшуміли над Придесенням перші весняні грози, по тому настали теплі погожі дні

Вечір лагідний свіжий скотився на землю.

Долиною повилася річечка, наче хто кинув нову синю стрічку на зелену траву

Свіжий, холоднуватий ранок обвіяв Олесине гаряче лице.

2,3

3,4

1,3

1,4