Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова. Складне речення. Пряма мова.

Дзвени, моя пісне крилата, у вітрах світової весни.

Я в полі буду сам стояти, шаблі ворожі відбивати.

Уночі несподівано знявся північний вітер, небо скоро затяглося хмарами.

Ластівочко сизокрила, звідки ти прилетіла?

У зоопарку, на жаль, не побачиш, як красиво злітає табунець рожевих фламінго.

Ходять фламінго басейном і кумедно дріботять ногами.

Убрався у жупан і думає, що пан.

Земля молодіє від рясту, від сонця, від цвіту.

радість

впевненість

невпевненість

жаль, тривогу

Усе в чеканні краплі роси, земля і місяць, вишні й тополі.

Прилетіла пташка додому, заспівала пісню знайому.

Співають птицями діброви, шумлять, хвилюються жита.

Важкі краплі роси падали зрідка і тихо в траву.

Я люблю читати пригодницькі повісті Всеволода Нестайка.

Мама поставила на святковий стіл новий посуд і тарілки.

У садку біля хати росли молоді яблуні, груші й абрикоси.

Через багато років колишні однокласники зібралися на зустріч.

Вона приходить здалеку до мене і шелестить до мене під вікном

Перша бджілка вилітає, красне сонце прославляє.

Сік молодий чіпляється за листя і котиться краплисто в небуття.

Відшелестіли лебеді і трави, остання гілка глоду обліта.

Чи знаєш ти, хлопче, якого коня тобі серед поля вготовила доля.

Летіть, летіть, нестримні журавлі, через усі держави і кордони.

Вийди, вийди сонечко, на дідове полечко, на бабине зіллячко.

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Велетенські хвилі набігали на берег і підмивали прибережні дерева та кущі.

Я пригорнусь до тебе піснею і яворами, золотими крильми пшениці, тінявими яворами.

Налетів сильний і холодний вітер і зірвав останні листочки з берізки.

Подорожні розбились на зграї і кожна пташка до рідних осель полетіла.

Мати шепотіла синові що він її щастя.

Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.

На сизих луках скошено траву.

Ти моє щастя шепотіла мати синові.

Той усміхнувся і сказав ласкаво, ще молодий, а вже був поліглот: "Моє ім'я нічого вам не скаже. Я мандрівник. І звуся Геродот".

"Причалив грек та й став у грецьку позу: - Ну, налітайте, скіфи до привозу!"

"А ще ж пороги, зажурився грек!"

А за вербами причаїлася дрімота і шепоче:Засни собі, засни собі.