Однорідні та неоднорідні означення

Додому ніч собі на небо йшла,і на зорю дивилася мурашка.

Я кілька днів і сяк і так добирався до скрині...

Теплий туман стелився по полю і наливав балку по самі вінця.

Приходитиму знов і знов сюди,як ніжний серпень в сонячні сади.

граматична основа речення

усі слова в реченні

другорядні члени речення

члени речення, що відповідають на одне питання та залежать від одного слова в речення

будь-які члени речення

лише другорядні члени

лише підмети

лише присудки

Підмети

Присудки

Додатки

Обставини

Означення

Козаки були мужніми та вправними воїнами.

Козаки мали гармати, рушниці та списи.

Шаблі в козаків були довгі та гострі.

Шабля - улюблена зброя козака.

У мирний час козаки любили поспівати й потанцювати.

Весело й цікаво жилося їм тоді.

Грали козаки на різних музичних інструментах: кобзах, бандурах, цимбалах.

Козаків завжди вважали не лише сміливими, але й дуже справедливими.

присудки

підмети

додатки

означення

розведене пастухами ще зранку

перетворюючись на чорне попелище.

що залишили недолугі туристи.

і залишає по собі пустку

1

2

3

однорідні підмети

обнорідні додатки

однорідні обставини

однорідні означення

між близькими за значенням словами кома не ставиться

при повторювальних сполучниках кома не ставиться

у фразеологізмах кома не ставиться

в реченні немає однорідних членів

Листки то намагаються ухопитися за гілку, то наче звисають.

Тече Дніпро між кручами уперто розбурханий, нестримний і рвучкий.

Маска ховає обличчя, але не ховає очей.

А Бог же вчить терпіти не ярмо, а лиш труднощі дороги.

Узимку калина вабить нас червоними гронами. 

Срібно-білий сніг весело порипує під ногами.

Ялинами й соснами милуюся взимку

Кущі глоду на галявині й у лузі вкрилися пухнастим снігом.

Уже здалеку бачу маленьку білу постать на обніжку.

Під осінніми високими зорями затихають оселі.

Дощі йшли невпинні обложні.

Надворі пахне молодим липовим листям.

Осінь ходить, яблука золотить.

Дід уже був старий, але повороткий.

З моря долітали і шум прибою, і крики чайок.

Котиться Колобок, котиться, а назустріч йому Лисичка.

А.Жовтий кленовий листок лежав на холодному асфальті.

Б.У порожній двокімнатні квартирі пахло вапном і свіжою фарбою.

В.Низький дерев′яний будинок дуже затишний.

Г.Холодний колючий вітер гнав низько над землею важкі олив′яні хмари.

А.Листки то намагаються ухопитися за гілку, то наче звисають.

Б.Тече Дніпро між кручами уперто розбурханий, нестримний і рвучкий.

В.Маска ховає обличчя, але не ховає очей.

Г.А Бог же вчить терпіти не ярмо, а лиш труднощі дороги.

Запашна співуча гнучка і милозвучна сповнена музики і квіткових пахощів — рідна мова...

То тут то там розсипані були червоні жовті й сині бризки.

Весь вишгородський широкий шпиль був ніби помережаний смугами розкішних зелених городів.

Збирають світлі золоті меди веселокрилі та прозорі бджоли

розведене пастухами ще зранку

що залишили недолугі туристи.

перетворюючись на чорне попелище.

і залишає по собі пустку.

Біля віконної рами висить невелике чотирикутне дзеркало.

Відтак із п’ятирічного віку тендітна гуцулка губиться в горах і шукає чарівне червоне яблуко.

Міцні чоловічі пальці тримають маленький різець і торкаються ним серцевини липи.

Падали на пісок сині зелені жовті жовтогарячі кружала світу.

Окраса дівчини – хвилясте золотисте волосся та очі-світляки.

День за днем чужаки хитро перетворювали місто на сцену для свого елітного фальшивого мистецтва.

Лелека постукує дзьобиком і обіймає крильми тонесеньку виснажену болем гуцулку.

Козацьку бунтівливу вдачу нам лишили предки з давнини.

Уже здалеку бачу маленьку білу постать на обніжку.

Під осінніми високими зорями затихають оселі.

Дощі йшли невпинні обложні.

Надворі пахне молодим липовим листям.

На голові широкий жовтий бриль кидав округлу тінь на смагляве обличчя.

Воно котилось за ними невпинними непереможними веселими хвилями.

Посеред села стоїть невеличка старенька церква, трохи перехилилася на один бік і вросла в землю.

Величезні біляві маси мряк димляться з глибоких ярів угору і мчаться в скаженім поспіху.

Першим теплим весняним ранком з Лоцманської Кам’янки вниз по Дніпру рушив довгий караван плотів.

Щедрість материнських добрих рук ми ще в житті не оцінили.

Серед широкого просторого степу носився тільки буйний вітер та чорний ворон.

Колишеться ледве помітно поважне галуззя старої лісної деревини.