Оксана Забужко «Казка про калинову сопілку»

Твір має багато своїх прапопередників: античний біблійний сюжет про Авеля та Каїна, народні казки й балади про калинову сопілку, вірш Ліни Костенко «Калинова сопілка», літературна казка Б. Грінченка, Л. Шияна та інших.

«Казка про калинову сопілку» - це твір про історію україн­ського селянського побуту, про велику трагедію українського роду, про добро і зло. 

У зав’язці розповідається про те, що в родині Василя та Марії народилася дівчинка з місяцем на лобі. 

Авторка розповідає про Ганну-панну, вживаючи прислів’я «посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю». 

Ганна-панна була татовою дочкою, а мізиночка Оленка – маминою. 

Мізиночка Оленка «кволенька змалку була, і плаксунка, поганенька дитина», а старша Ганна «ледь не з колиски показувала на красуню».

Сестрички виростали в дружбі, любові й злагоді одна з одною. 

Родина Василя й Марії розжилася на тому, що Ганна – «дівчина, яка чує під землею воду, … й тепер уже Ганнусю стали раз у раз прохати замість копачів на дальші села». 

Про Ганну Оксана Забужко пише так: «На людях, одначе, … не бідкалася ніколи, — трималася завжди рівно й погідно, мило всміхалася до старших і ще миліше — до парубків: сором'язливо спускаючи очі й бгаючи в пальцях хустинку чи край хвартушка, — звісно, молода ще…» . 

«Ганнуся вже не чула, оглухла й осліпла, бо вся кров прилила їй до голови…», бо Дмитро прийшов її сватати. 

 Кульмінацією твору є момент, коли Ганна зазиває сестру до лісу та вби­ває її ножем.

Розповідаючи про двох сестер, авторка у творі порівнює їх із братами біблійної притчі «Про блудного сина».