Олександр Копиленко. Людина і природа. "Розбишака Чив"

ворона

соловей

Горобець Чив

Під стріхою будинку

На дереві

Над вікном у щілині

зайняв щілину після ластівки

вигнав із щілини старого горобця-боягуза

вигнав молодого горобчика

побудував собі гніздо

поважним птахом

добрим горобцем

зухвалим розбишакою

статечним горобцем

купу свіжого сміття

кухлик з водою

купу сухої трави

зграйка горобців

статечний горобець зі своєю горобчихою

голуби

забрав смачні наїдки у статечного горобця і вдарив його у бік

поділився смачними наїдками із статечним горобцем

покликав до купи сміття інших горобців

троє сусідів-горобців

голуби

ворони

дзвінко цвірінькнув

відлетів

завзято оборонявся

вміти дзвінко співати

не дозволяти себе ображати

вміти добре літати

на порозі його оселі

на гілці дерева

на даху будинку

літнього

весняного

осіннього

"Життя тварин"

"Як вони поживають"

 казкою

байкою

оповіданням

раптом він прилетів

сів по той бік шибки

Тікай звідси, тікай

спочатку одним оком, потім другим

він уже дозволив себе ображати!

Юрій Старостенко

Олександр Олесь

Олександр Копиленко

Григір Тютюнник