Олександр Зима "Про сірого ворна та чарівні окуляри"

Миколка

Сергійко

Андрійко

Груша

Яблуня

Зелена ялина

Сірий Ворон

Сірий Вовк

Сірий Зайчик

Обкопував і поливав її

Він побілив її

Зрізяв всі гілки

Осколок скла, цукерка, дзеркальце, окуляри

Перламутровий гудзик, цукерка, срібна монета.

Золота монета, обгортка від шоколадки, осколок дзеркальця, срібний гудзик.

Коли Сірий Ворон летів, від змахів його крил чарівні окуляри, ще дужче засяяли, як ліхтарик у небі.

Коли наполохалися пташки у лісі.

Коли вона повернулася до дупла.

Бо погано бачив.

Хотів викинути їх із гнізда.

Він думав, що вони гарячі і від них завжди можна буде погрітися у гнізді.

Вони вдарилися об пеньок дуба й розлетілися маленькими блискитками.

Вони впали у воду.

Вони зачепилися за гілку дерева.

Ворона покарала Сойка.

Ворон і його діти забули свою мову і вміють лише каркати.

Ворон збирає усе блискуче.

Доки не знайде усіх скалок і не складе з них чарівних окулярів.

Доки не принесуть усе блискуче у своє гніздо.

Доки не згадає своєї мови.

Бо рзбилися чарівні окуляри.

Бо мухоловка вкрала чарівні окуляри.

Бо не може вона побачити ні сонця, ні квітів.

Робитиме тільки добро. І для звірів, і для птахів, і для людей.

Ніколи не годуватиме пташок.

Буде жорстоким до природи.