Оповідання Ю.Збанацького "Лелеки"

Лелеки викручували велике-велике живе коло.

Старі лелеки повертаються до гнізда.

Лелеки знялися вгору.

І тоді лелечиха покинула гніздо.

Одне пташеня сиділо на місці і заздрісно дивилось у небо.

Розгнівані батьки кинули лелеченя.

Ми побачили: та воно ж калічка!

Лелеча жадібно глитало їжу.

Воно аж затанцювало у гнізді.

Зажурене лелеченя сиділо нерухомо.

Лелеченя винувато згинало шию.

Сиділо голодне, настовбурчивши пір"я.

Клекотіли на все село.

То витягували довгі шиї, то припадали дзьобами до лелечати.

Вони посідали на гнізді та почали щось розповідати лелечаті.

Лелеки довго круждяли у небі.

Принесла лелечиха скупий сніданок.

Старі лелеки не принесли з собою нічого.

У живому куточку школи ми його годуємо.

Лелеченя сумувало вдома.

Воно ходило по краю гнізда, допитливо поглядаючи вниз.

Високо кружляло в небі.

Поважно ходило по покосах, виловлюючи прудких жаб

На гніздо притьмом впала стомлена стара лелечиха.

Зробивши коло над нашим городом, старі знову впали на гніздо.

Розгнівані батьки кинули лелеченя.

Увечері лелеки повернулися до гнізда.

Вона ніжно-ніжно так клекотіла.

Пробувала навіть зіпхнути пташеня з гнізда.

До самого вечора носила лелечаті в гніздо їжу.

Тепер вона клекотіла сердито, невдоволено.

Поліз на в"яза , дістав із гнізда упертого птаха.

Він не знав, що з ним робити.

Він думав, що батьки все-таки прилетять.

Він скоро забув про пташеня.

лелеченя

діти в класі

сусіди хлопчика

стара лелечиха

Одне крильце в нього зовсім засохло, зовсім безсиле.

Було лінивим.

Було впертим.

Було боягузливим.