Орфографія , морфологія та складне речення 10 клас

Учительство, манікюр, підлиза, риборозведення.

Мантія, недовір’я, рибоїдний, топорище, ярмарок.

Яскраво-жовтий, солом’яний, пам’ятка, панацея, ґанок.

Пантеїзм, пояснення, пояс, пощерблений, тополя.

джаз, сум'яття, магній, болючий

щабель, велюр, повітряний, їдять

каміння, клятва, діяльність, грюкіт

віяло, заєць, конферансьє, виорати

місяць, капелюшок, доля, ранній

 пам’ятний сувенір

вільна вакансія

 моя автобіографія

суверенна держава

запитати питання

комар носа не підточить

сунути свого носа

обкрутити довкола носа

лишити з носом

чути запах носом

старовинний Осло, духмяне какао, яскраве кімоно

львівська пані, надокучлива цеце, смачне кольрабі

вітальний туш, рожевий фламінго, малий нікчема

яскрава гуаш, цікаве інтерв'ю, прозора шампунь

заквітчана Умань, вчена ступінь, другий степінь

чорний, м'який, сліпий, широкий;

товстий, надзвичайний, глибокий, синій;

високий, білий, приємний, сміливий;

красивий, маленький, цікавий, важливий.

лисий, пустий, білявий, короткий 

триста, п'ятсот, шістсот, вісімсот;

двісті, шістдесят, сімсот, тридцять;

п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят;

чотириста, дев'яносто, вісімдесят, сімсот;

п'ятсот, шістдесят, вісімсот, вісімдесят.

Спинилось літо на порозі і дише полум’ям на все, і грому дальнього погрози повітря стомлене несе.

Характерно, що критики відразу ж помітили багатство і красу мови творів Панаса Мирного.

Більше нічого не сказав Чіпка, не поклонився навіть старшині волосній, а повернувся — і пішов, похнюпившись, додому.

Зосталася Мотря сама-сама, як палець, з своєю нерозважною думкою.

Стоїть він на току з ціпом і бачить: приходить десятник з волості.

 Покотились з очей сльози, як горох, закапали аж на долівку.

Там кололи свиней, і несамовитий крик їх розносився по всьому селу.

 На завтра, як чуть стало сіріти, зібралися коло волості та взяли старшину з собою і пішли до пана в Красногорку. 

А проте тієї сили, духу, що зрива на ноги, в нас нема і манівцями ми блукаєм без дороги.

 Василь Семенович поблід, як крейда.

Сонце стояло над головою, як сковорода, розкалене, та наче вогнем пекло.

Стара виразка, розкопирсана нечистими руками, защеміла в Чіпчинім серці.

 І що орел, коли його орлина зграя не рве з землі в блакить ясного дня.

Саме в той час, як Юрій та Сірко добували Чигирин, гетьман Виговський скликав козацькі полки на раду під Германівною.

 Дощ одразу перестав, неначе хто закрив несподівано хмари.

Дівчата співають, бо ж хлопці танцюють.

А жінці хто потрібен, якщо вона — поет.

 Ти, сину, зараз помреш, бо кров’ю стік.

 Може, доведеться тобі побувать у Медведівці, коли дощитиме.

А не чуєш, ніде тепленька не тече?

Менше говори — більше почуєш.

Коли пісні мого краю пливуть у рідних голосах, мені здається, що збираю цілющі трави я в лугах.

Коли в похід виходила батава, її піснями плакала Полтава.

День був хороший, світило сонце — чисте й золотисте.

Про юність золоту, що одцвіла зорею, лишились старості лиш спогади одні (В. Сосюра).

Осінній вітру крок, і хмари над землею, і пада жовтий лист в вечірньому огні (В. Сосюра).

Коли почую твій співучий голос і легкий сміх навколо забринить, мені здається: серед поля колос гойдається і пташка десь дзвенить (П. Филипович).

На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, в яких краях ходив, з якими людьми зустрічався (І. Нечуй-Левицький).

Сонце і повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинкових гілок виглядає з-під снігу так свіжо, що здається, надворі стоїть весна, одягнена у білі шати (М. Коцюбинський). 

Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрянець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і листя де-не-де, кружляючи, лягає під дерева (Л. Тендюк). 

У ті дивні дні, коли мої штани іще тримались на одній підтяжці, я все ніяк допетрати не міг, що крутиться земля, мов куля кругла (Б. Олійник).

Варто писати про наші села й міста, про наші вулиці, треба називати їх справжніми іменами, щоб у людських серцях рідна земля оживала, щоб чоловік, уперше потрапивши на те чи інше місце, безпохибно пізнав - ось він, той край, про  який читав (В. Шевчук).

Яків повів коней навпростець, і було чутно, як тріщав у них під копитами сушняк (А. Шиян). 

Ніна спочатку думала про Якова Македона, що привернув її увагу, та згодом сильніші спогади витіснили його образ, і перед очима постали і люди інші, і події, що їх довіку не забути (А. Шиян).

То поїзд затримувався на станціях, бо колія була зайнята, то машиніст довго домовлявся із станційними працівниками, що не хотіли відпускаи вугілля, взагалі поїзд чомусь довго стояв перед семафором (А. Хижняк)

Майже кожного місяця я приїздила до Києва, але раз у раз траплялося так, що або Ванда Львівна виїхала до Львова, або я через якісь обставини не могла її дочекатися (М. Пригара).

волен..ці, навчаєт..ся, камін..чик

карпат..ський, слиз..кий, матусен..ці

ошукан..ство, сяд..те, мадярс..кий

колодяз..ний, лікарен.., азовс..кий

винос..те, поділ..ський, заволз..кий

..хованка, ..чеплення, ..тиха

..тратити, ..прожогу, ..жати

..шиток, ..прямувати, ..терти

..кувати, не..проста, ..тискач

..тіснити, ..кинути, ..ціпити

храм Різдва Пресвятої Богородиці, Унівська Лавра

місто Біла Церква, Товариство Екологів України

народний депутат України, королівство Швеція

Державний Прапор України, Свято рідної мови

станція «Здолбунів», страхова компанія «Оранта»

гам..а-проміння

українське барок..о

філософ Кампанел..а

вродлива Стел..а

відомий фізик Ват..