Органи управління, організації, товариства, партії, суспільно-політичні рухи

Центральний орган державного курування Російської держави, що відав справами Лівобережної України – створено 31 грудня 1662 року з метою зміцнення позицій царизму на Україні. Ліквідований в 1722

Орган управління російської адміністрації в Гетьманщині, створений із метою контролю за діяльністю гетьмана і старшини. Функціонував з 1722 по 1927 рр. Голова - С.Вельямінов

Уряд, якому після смерті гетьмана Данила Апостола російська імператриця Анна Іоанівна доручила правління Гетьманщиною. Працював з 1734 до 1750 р. Голова - О.Шаховський

Орган, що функціонував з 1764 по 1786 р. і перебрав на себе управління Гетьманщиною. Очолив П. Рум’янцев. Перед органом російський уряд поставив завдання:

• Остаточно ліквідувати автономію Гетьманщини;

•Загальна ревізія населення, земельної власності, худоби, іншого майна;

•Запровадження намісництв, загальноросійських судових установ;

•Заміна натуральних повинносетей грошовим податком.

1. Представницький інститут, який розглядав загальні державні справи, зокрема: затвердження міждержавних договорів, складання «статей» при обранні гетьмана. 

2. Військово-адміністративна установа, за посередництва якої гетьман здійснював управління державою, вирішувала всі поточні справи внутрішнього та міжнародного характеру.

3. Орган, що розглядав справи осіб, які належали до генеральної старшини, а також справи про державні злочини, здійснював нагляд за виконанням універсалів гетьмана та указів царя.

4. Орган, що відав справами збору натуральних і грошових податків з населення, прибутками та видатками держави, військовими та ранговими маєтностями.

А. Генеральна військова рада

Б. Генеральна військова канцелярія

В. Генеральний військовий суд

Г. Генеральна скарбова канцелярія

Релігійно-етичний рух, прибічники якого закликали до морального самовдосконалення й об’єднання людей за принципами Свободи, Рівності, Братерства.

Представники опозиційного російського дворянства, боролися за повалення рос. самодержавстава, скасування кріпацтва та демократизацію Росії

Організаціяі на чолі з Микитою Мурвйовим. Книга - Конституція. Прагнула проголошення конституційної монархії, скасування кріпацтва, перетворення Росії на федерацію. Україна мала бути поділена на Чорноморську державу (Київ) та Українську державу (Харків)

Організація на чолі з Павлом Пестелем. Книга - "Руська правда". Прагнула проголошення республіки, скасування кріпацтва, збереження єдиної та неподільної Росії. Україна повинна стати однією з областей Росії

Українські дворяни, активні в кінці XVIII-на початку XIX ст, метою яких було відновлення втраченої Гетьманщини (представники: В.Полетика, Р.Маркович, В.Капніст…). Їхні погляди цілком відображала "Історія русів" - анонімний твір, авторство якого приписують Г.Кониському та Г.Полетиці. «Історія Русів» має дві головні ідеї. По-перше, вона підкреслює історичну відмінність і протистояння між русами (Україною) та Московією. По-друге, вона наголошує історчину цілісність русів (українців) від середньовічної Київської Русі до недавньої тоді Козацької держави.

Українська таємна політична організація, яка намагалася поширювати свої ідеї шляхом культурно-просвітницької діяльності. Діяло протягом. 1846 – 1847 рр. у Києві. Організатори та діячі: М.Костомаров, В.Білозерський, М.Гулак, П.Куліш, Т.Шевченко. Програмний документ - "«Закон Божий, або Книга буття українського на­роду»

Програмні засади:

— ліквідація кріпосного права.

— національне визволення українського народу;

— створення конфедерації вільних слов'янських дер­жав із демократичним ладом столицею в Києві;

— рівні політичні права для всіх слов'янських на­родів;

— повалення самодержавства і встановлення рес­публіки;

— рівність громадян перед законом, скасування станів;

— ідеалізація козацького минулого України. 

Освітнє товариство, створене в 1816 р І.Могильницьким.

Культурна організація Галичини на чолі з Шашкевичем, Вагилевичем, Головацьким, що діяла у 1833-1837 рр. Видала «Русалку Дністрову»

Задання організації:

✔️за допомогою духовного слова і літературної творчості рідною мовою «підняти дух народний, просвітити народ»;

✔️допомогти народу усвідомити «достоїнство своє і свою силу»;

✔️ пропагувати ідеї відродження української нації і культури;

✔️ збирати український фольклор, матеріали з історії;

✔️ популяризувати українську історію.

Активісти національного, культурного й мовного відродження на Закарпатті на чолі з О.Духновичем

Перша політична організація українців, виникла у 1848 р. у Львові, видавала газету «Зоря Галицька», заснувала видання «Галицько-Руську матицю»

Метою було:

- поділ Галичини на Західну (польську) та Східну (українську);

- запровадження української мови в освіті та державному діловодстві, рівноправ’я з поляками…

Діячі опозиційного суспільного руху патріотичної інтелігенції, студентства та учнівської молоді, окремі представники селянства й робітництва, які об'єднувалися загальнодемократичною спрямованістю свого світогляду, тією чи іншою мірою поділяли етичні, соціальні та політичні ідеали селянського демократизму й соціалізму, пов'язуючи з ними історичну перспективу оновлення життя широких народних мас.

Головна ідея: селянство готове для повалення царизму і побудови соціалізму; соціально-економічні та національні проблеми будуть вирішені шляхом революції.

   Народники поширювали свої ідеї «ходінням в народ».

Вбили імператора Олександра ІІ. Використовували терористичні методи боротьби

Частина польських студентів Київського університету, які вирішили присвятити себе захисту українського народу. Очолив гурток В.Антонович (Вони спростовували твердження, що Правобережна Україна є частина Польщі, а українська мова – діалект польської). Діяли в 1850-ті -1860-ті рр. На Правобережжі. Очолив гурток В. Антонович.

Напівлегальні непартійні об’єднання української інтелігенції, що займалися культурно-просвітницькою діяльністю

       Заповніть пропуск: "1859 рік - у ................. виникла перша українська громада за участю Василя Бєлозерського, Миколи Костомарова, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша (колишні учасники Кирило-Мефодіївського товариства), які у 1861 - 1862 рр. видавали український громадсько-політичний і літературний журнал "Основа« (засновник часопису – П. Куліш).

       Заповніть пропуск: "1860 рік - виникла громада в ......... за участю Михайла Драгоманова, Володимира Антоновича, Павла Чубинського"

1. «...Переважно досліджує губернії Київського освітнього округу в усіх тих аспектах, що є предметом занять Товариства, і особливо дослідження зі статистики та етнографії... відшукує й доводить до відома вже зібрані й ті, що зберігаються в місцевих архівах, відомості про край, розглядає їх, вирішує, як їх використати для науки...»

2. «Як не кумедним здавалося нам це засідання Громади під головуванням генерал-губернатора, але нікому з нас і в голову не приходила гадка, що ми користуємося чужим недоглядом. Насправді ми одержали тільки те, на що, за здоровим глуздом, ми мали повне право: збиратися й відкрито займатися науковою діяльністю про Україну й для України».

Про яку установу йдеться в уривку?

Після Емського указу 1876 р. частина громадівців (в тому числі й Драгоманов) відкололися від старої Київської громади. Якою була основна відмінність молодих від старих громад?

Таємна політична організація, створена в Харкові 1891 р (але законспіровані осередки мали і в Києві, і в Чернігові, і в Одесі, і на Полтавщині. Навіть в Криму, на Кубані та в Молдові) Її учасники дали клятву на могилі Т. Шевченка, де присяглися всіма засобами поширювати серед українців його ідеї.

Головні учасники: І. Липа, М. Міхновський, В. Шемет, Б.Грінченко.

Мета: здобуття державної незалежності України.

Негативно ставилися до українофільства (суто культурної роботи)

Це добровільне об’єднання людей, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності.

Заперечували існування окремого українського народу, його мови та культури, прагнули приєднати західно-українські землі до Російської імперії

Визнавали існування українського народу, прагнули пробудження національної свідомості українців, виступали за єдність усіх українських земель.

Були найбільш чисельними на західній Україні.

Заснувалигазети «Діло» й «Батьківщина», утворили у Львові культурно-просвітницьке това- риство «Просвіта» (1868 р.), Літературне товариство ім. Т. Шевченка (1873 р.), (Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1892 р.), яке очолив М.Грушевський. Товариство НТШ видавало «Записки Наукового товариства імені Шевченка». Записки були головним серійним виданням товариства. Їх існувало 207 томів.

Представниками цієї течії є І.Франко та М.Павлик.

Виступали за національне й соціальне визволення українців, об’єднання всіх укра- їнських земель в єдину державу, прагнули надати українському визвольному рухові політичного характеру.

Захищали інтереси селян і робітників у конкретних справах, створили політичну організацію «Народна рада» (1885 р.), заснували Русько-українську радикальну партію (1890 р.)

Українські діячі 60-х років ХІХ ст., які ставили своєю метою освіту широких народних мас рідною мовою.

Установа, очільниками якої в різний час були О.Барвінський та М.Грушевський.

В 1892 р. після реорганізації поділилася на 3 секції:

- історико-філософську,

- філологічну,

- математично-природничо-медичну секції.

Організація займалася виданням наукових публікацій - "Записок" (більшість з них було видано під керівництвом Грушевського)

Громадська організація, утворена 1868 року у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу.

Перші такі установи на Наддніпрянщині з'явилися в 1905 р.

Це політична організація, яка об`єднує на умовах членства найактивнішу частину суспільства, виражає і захищає його ідеологію, політичні цілі, має програму, бореться за досягнення державної влади.

Перша українська політична партія, в програмі якої закріплено та обґрунтовано постулат політичної самостійності України. Створена радикалами Франком та Павликом. Користувалася брошурою" Україна Ірредента" Ю.Бачинського.

Провідна партія Галичини створена в 1899 р., центральне місце в програмі якої займала ідея створення української автономії в імперії Габсбургів. Одним з учасників був К.Левицький.

Перша українська політична партія Наддніпрянської України, програмним документом якої стала брошура «Самостійна Україна» М. Міхновського

Партія Наддніпрянської України самостійницького напряму, яка об'єднувала національних радикалів навколо ідеї боротьби за створення незалежної України. Створена в 1902 р. Миколою Міхновським

Збірна назва для низки російських монархічних і ультранаціоналістичних організацій, що виникли після революції 1905 року в Російській імперії. Виступали за збереження самодержавства на основі уваровської формули «Православіе, Самодєржавіе, Народность». Організації – Союз Руського народу, Союз Михаїла Архангела та інші. Загалам, виступали під гаслами монархізму, великодержавного шовінізму та антиземітизму.

Організація, створена в 1908 р. на чолі з М. Грушевським та Є. Чикаленком. Виступали за парламентаризм, автономію України. Під час Першої світової війни займали нейтральну позицію

Організація на чолі з К. Левицьким, утворена у 1914 р. у Львові, яка ставила за мету здобуття автономії України у складі Австро-Угорщини

Укр. добровольче військ. формування у складі австро-угор. армії в роки Першої світової війни. Перший керівник - М.Галущинський

Організація, створена вихідцями з Наддніпрянщини. Голова - Д.Донцов.

Головні цілі:

- Утворення самостійної Української держави у вигляді конституційної монархії;

- Підтримка Австро-Угорщини під час війни з метою перемоги над Росією;

- Допомога військовополоненим українцям;

- Участь у формуванні дивізій сірожупанників (дивізії, що носили форму сірого кольору) та синьо-жупанників (дивізії, що носили форму синього кольору);

- Мали програму «Наша платформа»

Організація, створена К.Левицьким у Відні в 1915 р. Завданнями були:

- Привернення уваги Австро-Угорщини до ідеї Української державності;

- Об’єднання всіх українських земель у межах Австро-Угорщини на правах автономії.

Спочатку український представницький орган політичних, громадських, культурних та професійних організацій; згодом, після Всеукраїнського національного конгресу — революційний парламент України, який керував українським національним рухом. Період дії: 4 (17) березня 1917 — 29 квітня 1918. Голова - М.Грушевський.

Представники течії українського національного руху, які обстоювали ідею створення незалежної Української держави. Лідер - М.Міхновський.

З'їзд, який легітимізував УЦР в квітні 1917 р.

Виконавчий орган влади (уряд), створений Українською Центральною Радою 15 червня 1917 року

Перший радянський уряд УНР, створений більшовиками на I Всеукраїнському з’їзді рад у Харкові у грудні 1917 р

З'їзд, на якому стався державний переворот, внаслідок якого до влади прийшов гетьман Скоропадський

Найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року. Колективний орган виконавчої влади, який складається із декількох осіб

З'їзд, який легітимізував владу Директорії і став її законодавчим органом

Організація, створена парламентарями Галичини і Буковини. Очилови її Євген Петрушевич. Мала на меті створити ЗУНР 

Уряд ЗУНР на чолі з К.Левицьким

Партія, що діяла на Галичині. Прагнула визволення Зх. України шляхом соціалістичної революції, приєднання до радянської України.

Організація, створена в 1920 р. Є. Коновальцем. Прагнула створення Української соборної держави шляхом загальнонаціонального повстання українського народу

Наймасовіша укр.політ. організація Галичини.

В 1920-ті – 1930-ті рр. мала найбільше представництво в польському Сеймі.

Створення незалежної соборної України мирним шляхом на демократичних засадах; захист інтересів українського населення;

Культурно-просвітницька організація

Голова - В.Мудрий. Рік створення - 1925 р.

Організація, створена Є.Коновальцем в 1929 р. у Відні, але діяла на Галичині. Прагнула створення Української соборної держави шляхом загальнонаціонального повстання українського народу;

Використовувала терористичні методи боротьби; ідеологічна основа - інтегральний націоналізм Д.Донцова.

Партія на Буковині, яка діяла з 1927 по 1938 р. Очолював Володимир-Сергій Залозецький- Сас

Орган керівництва радянськими партизанськими формуваннями України часів радянсько-німецької війни

Підпільна збройна формація, створена на Північній Україні влітку 1941 року Т. Бульбою-Боровцем

Українська армія, створена за сприяння ОУН в 1942 р. Лідери - Шухевич, Кук. Діяла на території Зх. України.

Орган політичного керівництва українським визвольним рухом, який оголосив себе «верховним органом українського народу в його революційно-визвольній боротьбі», утворений в Україні наприкінці Другої світової війни з ініціативи УПА й ОУН(б). Метою організаторів було створення ширшої суспільно-політичної бази для боротьби збройного підпілля проти німців і більшовиків та притягнення до неї кадрів з-поза ОУН, хоч остання залишалася організаційною й ідеологічною базою цього органу. Роки діяльності: 1944-1950 рр. Голова - К.Осьмак.

Один із перших дисидентських осередків, створений у 1959 р. Л.Лук'яненком та І.Кандибою.

Організація прагнула ненасильницької боротьби за права українців.

•За кінцеву мету мала вихід України з СРСР шляхом референдуму і створення суверенної української держави;

•Досягти суверенності України передбачалося тільки мирними засобами;

•На початку 1961 р. була закрита органами КГБ, лідери були заарештовані і ув’язнені

Осередок ранніх шістдесятників, створени у 1959 р. Голова - режисер Л.Танюк

Організація, створена у 1976 р., яка ставила за мету ознайомлення громадськості з Декларацією прав людини. Засновники: Григоренко, Руденко, Марченко, Л. Лук'яненко, І. Кандиба, В. Чорновіл , В. Стус.

Масова політична організація, яка виникла в вересні 1989 р. Складалася з патріотично налаштованих українців. (Голови: І. Драч (1989-1992 рр.), В. Чорновіл (1992-1999рр.). 

Організаційно оформлена комуністична більшість у Верховній Раді України після перших альтернативних виборів в березні 1990 р. Названа так за її первіс. кількісним складом. Лідером був О. Мороз. Загалом хоча її члени й підтримали «Декларацію про державний суверенітет України», ухвалену 16 липня 1990, однак з більшості питань стояли на послідовно консерватив. позиціях, протидіяли спробам декомунізації сусп. життя, обстоювали необхідність підписання нового союз. договору. Тобто хотіли зберегти СРСР.

Парламентська опозиція до «Г. 239» у Верховній Раді України в 1990–1994 рр. Сформувалась із членів Демократичного блоку. До складу Народної Ради увійшло 125 депутатів. У прийнятті політичних рішень протистояла консервативно-комуністичній парламентській більшості т. з. «групи 239». Виступаючи за здобуття Україною економічної і політичної самостійності, група значною мірою, сприяла ухваленню Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.) та Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.).