П.Куліш "Чорна рада" (ІІ варіант)

П.Куліш уводить такий новий для української літератури жанр, як

"Чорна рада" - найліпша історична повість в нашій літературі", - так висловився про твір

"Чорна рада" П.Куліша має підзаголовок

Композиція твору "Чорна рада" П.Куліша має всі особливості, ОКРІМ

Меланія була дружиною

Словами "Візьме (правда) верх і без нас... Може, се тілько на науку мирові і пустив Господь Україну в руки харцизякам. Не можна, мабуть, інакше, як тілько горем да бідою, довести людей до розуму" розмірковує про випробування для України в часи недолі

В уривку "Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий наш діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великі злигодні на тебе з усіх боків збирались... Скільки-то князів, лицарства і гетьманів було, воюючи за тебе, слави; скільки-то на твоїх улицях, на тих старосвітських стогнах, на валах і церковних цвинтарях пролито крові християнської! Уже про тих Олегів, про тих Святославів, про тії ясири половецькії нічого й згадувати" для створення образу Києва НЕ використано

У романі П.Куліша "Чорна рада" охоронцем козацьких звичаїв, традицій та законів виступає

Слова "Зложити докупи два береги Дніпрові, щоб обидва приклонились під одну булаву! Виженем недоляшка з України, одтиснем ляхів до самої Случі - і буде велика одностайна Україна " належать

Темою романа "Чорна рада" П.Куліша є зображення подій

Слова "Лучче мені проміняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного" належать героєві роману П.Куліша "Чорна рада"

Рада в романі П.Куліша названа "чорною", тому що зображено

У рядках "...проповідував він слово правди Божої рибалкам і чабанам запорозьким; побував він на полі й на морі з низцями; видав не раз і не два смерть перед очима да й загартувався у воєнному ділі так, що як піднявся на ляхів Хмельницький, то мав з його велику користь і підмогу..." ідеться про

У романі "Чорна рада" П.Куліша речення "По весні 1663 року двоє подорожніх, верхи на добрих конях, зближались до Києва з Білгородського шляху" є частиною

Слова "Діти мої! Наступає страшна година: перехрестить, мабуть, нас Господь ізнов огнем і мечем. Треба нам тепер такого полковника, щоб знав, де вовк, а де лисиця" належать

Викупляти з неволі козаків уважав своїм приначенням

Події в романі "Чорна рада" розвиваються в такій послідовності

Слова "був собі... такий мізерний, мов зараз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав - він і зроду не сміявся" є характеристикою

Слова "темний він був на очі, а ходив без проводиря, у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені... Викупив невільників із неволі. Іще ж до того знав лічити усякі болісті і замовляти усякі рани. Може він помагав своїми молитвами над недужими, а може і своїми піснями" є характеристикою

Слова "маючи в себе од усіх льохів гетьманських ключі, підчистив щире срібло, скілько його там осталось, да й махнув на Запорожжє. А там як сипнув грішми, так запорожці за ним роєм: «Іван Мартинович! Іван Мартинович!» А він, ледачий, з усіма обнімається, да братається, да горілкою поїть" є характеристикою

Слова "переплив Случ під кулями? Їй-богу, я й досі дивуюсь, що таке молоде, та таке сміле! Пробравсь у лядський табір, убив хорунжого й корогов його приніс до гетьмана" є характеристикою

Слова "жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до Тетері і прийняв усю вину на одного себе. І Тетеря, окаянний, не усумнивсь його, праведного, як бунтовника, на смерть осудити й, осудивши, повелів йому серед обозу військового голову одтяти" розповідають про вчинок

 "Я з самого першу хотів направити братчиків на добру дорогу, щоб Сомка з гетьманства не спихали, так що ж, коли Іванцеві сам чорт помагає? Уже якими я шляхами до січової громади не заходив! Так ні, та й годі! От, — каже, — бачучи, що вже тут чортяка заварив собі кашу, що вже Сомкові і в сто голів помоги не видумаєш, махнув рукою, та, щоб не бачити того лиха і не чути про його, і хотів ото з’їхати з України..." - розповідає в романі П.Куліша "Чорна рада" про своє рішення

"Не знатимете під моєю булавою жодного козака або козацького старшини над собою паном: усі будемо рівні", - облещує козаків