П. Куліш "Чорна рада". Упізнай героя за цитатою

"Був він син паволоцького пана, по прізвищу Чепурного, учився в Київський братській школі і вже сам вийшов. Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то він устряв до козацького війська, бо гарячий був чоловік…. і не всидів би у своїй парафії, чуючи як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів і урядників над українцями"

сказано про героя роману "Чорна рада"

"Зложити докупи обидва береги Дніпрові, щоб обидва... прислонились під одну булаву! Виженем недоляшка (Тетерю) з України, одженем ляхів до самої Случі — і буде велика одностайна Україна" - про таке мріяв персонаж роману "Чорна рада"

"Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попротоптувані – і пучки видно. Хіба по шаблі можна було б догадуватися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота, да й та на йому була мов чужа...Тілько очі були якісь чудні – так і бігають то сюди, то туди і, здається, так усе й читають ізпідтишка чоловіка"- так у романі "Чорна рада" сказано про

"Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна...,уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густі брови аж геть піднялись над тими очима, і — враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх" - так П. Куліш змальовує

"Добрий був син і щирий козак, лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік перечорнити і золоту свою славу гряззю закаляти" - персонаж роману "Чорна рада"

"Темний він був на очі, а ходив без проводиря, у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупив невільників із неволі. Іще ж до того знав лічити усякі болісті і замовляти усякі рани" персонаж роману "Чорна рада"

«Справді … був собі дідусь такий мізерний, мов зараз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було мов позичене» - це персонаж роману "Чорна рада"...

"Тільки похитувавсь, гладячи черево; а шоки — як кавуни: сміявсь од щирого серця. Така була вдача" - це портрет

«Хіба по шаблі можна б здогадатися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська. Так наче собі чоловічок простенький, тихенький. Ніхто, дивлячись на його, не подумав би, що в сій голові вертиться що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату» - так П. Куліш пише про

«...був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної, був високий, огрядний собі пан, кругловидний, русявий, голова в кучерях, як у золотому вінку..." - це портрет

"Чи заговорить, чи рукою поведе, чи пiде по хатi – усе не так, як хто iнший: так усi й дивляться, i так усякому на душi, мов сонечко свiтить…" - так описано в романі

"...молодиця свіжа й повновида, пряма, як тополя, - замолоду була дуже хороша" - це

«...не любив ніяких сварок; ... бо був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить» - так сказано про

"Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває» - так сказано про

«...був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатились за десятилітню війну з ляхами..."

"Моя хата скраю, нічого не знаю" - це девіз

"Чужою смертю волі собі купувати не хоче" герой роману "Чорна рада"

Слова"Як треба рятувати Україну, байдуже мені і літа, і рани" в романі "Чорна рада" каже