Панас Мирний. "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" (ч.4). Упізнай персонажа

"Хіба ми ріжемо? — ледве вимовив, перевівши дух: — ми тільки рівняємо багатих з бідними..." Так виправдовує свої вчинки...

Хто співав пісню "Зелений байраче на яр похилився; Молодий козаче, чого зажурився?.."

Хто казав про Чіпку: "Хіба його не видно й спершу було, що він чоловік путящий? Чи до роботи, чи до майстерства — до всього вдався"

Хто казв про Чіпку: "От, дивись: таки будуть люди з цього Чіпки! Оце одружиться, а жонатому, звісно, вже не те, що парубкові"

Хто казав: "Та праці нігде приложити!.. І те — чуже, і того — не можна, й того — не роби!.. Ніяк рук зачепити... Кривда кругом, скрізь неправда..."

Про кого це: "Він чесною працею, своїми мозоляними руками надбав те, що має в господі. Він і тепер не лежить: рано встає, пізно лягає. Він не паніє, як другі, а сам веде до ладу своє хліборобське діло..." 

"Люди стали його знати, поважати й шанувати, бо іноді ставав декому й у помочі. Хоч він не любив тепер розкидатись, а при нужді чоловікові поможе". Це про 

Хто "радий, що довелося направити громаду на добру стежку. У його серці закльовувалось щось нове: йому хотілося, щоб громада його послухала; в голові промайнула думка, що він порядкує на громаді, веде її вперед, усіма верховодить..."

Хто "лагодився громаді служити, збирався добро робити; грів у серці сам собі нишком, потай уже й жінки, голубку-надію — давнє забути і слід його загладити... А вийшло так... що — де знайшов шану, там загубив спокій і... долю!"

"Гаряча мова розпалила гарячу кров; засвітив огонь у його старих очах — і він написав Чіпці жалобу. Хоч тряслася рука старого писаки, хоч бризкало перо, — одначе з-під його отрута на папері зосталася. Вилив у жалобі всю свою злість, що накипала довгі роки". Це про...

Хто вона: "...пишна, горда. Як тільки оселилася, зараз почала все на свій лад перевертати, господарством заправляти. І те — не так, і друге — не до ладу, і третє — не на своїм місці стоїть"

"Якесь лихо з самого малку мене окривало, — з самого малку воно вчепилося за мене, ніяк я від його ні одіб'юся, ні одгребуся! Як той ірод, залізло в саму душу та й душить, та й вадить, та й каламутить усім..." Хто так нарікав на свою долю