персоналії ЗНО

(1965 р.н.) Український державний та політичний діяч, п'ятий і чинний Президент України (з 7 червня 2014 р.). Був народним депутатом України III, IV, V та VII скликань, секретарем Ради Національної безпеки і оборони України, міністром економічного розвитку та торгівлі України, міністром закордонних справ України, головою Ради Національного банку України.

Український льотчик-випробувач 1-го класу, космонавт, генерал-майор авіації, перший і єдиний астронавт незалежної України, народний депутат України 4-го скликання, Народний Посол України, Герой України, Президент Аерокосмічного товариства України, радник Прем'єр-міністра України та Голови Державного космічного агентства України, Почесний доктор Чернівецького Національного університету імені Ю. Федьковича.

український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української Греко-Католицької Церкви (2001—2011). Священник (з 1958), єпископ (з 1977), кардинал (з 2001). Верховний архієпископ Львівський (з 2001), Києво-Галицький (з 2005), архієпископ-емерит (з 2011).

 Ініціював побудову Патріаршого собору Воскресіння Христового на київському Лівобережжі. У 2011 році вийшов у відставку, передавши свої повноваження Святославу Шевчуку. 

Український політик, голова партії «Наша Україна» (2005–2013 рр.), третій Президент України (2005–2010 рр.), голова Національного банку України (1993–2000 рр.), Прем'єр-міністр України (1999–2001 рр.), лідер Помаранчевої революції.

Український політик, Прем'єр-міністр України з 13 жовтня 1992 р. до 21 вересня 1993 р., другий Президент України (19 липня 1994р. — 23 січня 2005р.). Критикувався за формування ОЛІГАРХІЧНОЇ системи, вбивство Гонгадзе.

Видатний поет, один із найяскравіших шістдесятників, автор поетичних збірок «Протуберанці серця», «Корінь і крона», «Соняшник» тощо; сценаріїв фільмів «Криниця для спраглих», «Камінний хрест», «Пропала грамота»; перший голова Народного Руху України (1989), Герой України (2006).

Український політичний діяч. Перший Президент України після здобуття нею незалежності (1991—1994 рр.), Голова Верховної Ради України у 1990—1991 роках, Народний депутат України у 1990—1991 рр. та 1994—2006 роках, Герой України (2001 р.).

Радянський державний і партійний діяч, кандидат економічних наук, перший секретар ЦК Компартії України ЦК КП УРСР у 1989-1990 рр., голова Верховної Ради УРСР (1990 р.), перший заступник Генерального секретаря ЦК КПРС у 1990-1991 рр.

видатний лікар, учений у галузі медицини, біокібернетики, письменник. Директор Інституту серцево-судинної хірургії. Академік АН УРСР, один із засновників легеневої та серцевої хірургії СРСР.

визначний діяч кримськотатарського нац..-визв.руху. Сім разів ув'язнений, бл.15 років. Перший голова меджлісу кримських татар (1991-2013). Народний депутат України (з 1998)

Український композитор і поет. «Я піду в далекі гори»,«Червона рута»,«Водограй». Повішений у Брюховецькому лісі. Герой України

Український прозаїк, публіцист, громадський і політичний діяч, учасник Великої Вітчизняної війни, голова правління Спілки письменників України, автор трилогії «Прапороносці», романів «Тронка», «Собор» 

визначний актор театру та кіно, режисер. Народний артист УРСР. Постановник фільмів «У бій ідуть лише старики», «Ати-бати, йшли солдати».

Історик, археолог, громадський діяч. 1966 р. – «Приєднання чи воз'єднання». Переконаний захисник української мови. Звинувачував Москву в антиукраїнській політиці, нищенні пам’яток історії та культури, русифікації.

український кіноактор, кінорежисер, сценарист. «Тіні забутих предків», «Пропала грамота», «Білий птах з чорною ознакою», «Вавилон XX»

Український і вірменський кінорежисер, народний артист УРСР, режисер фільму «Тіні забутих предків», «Колір гранату» тощо; учасник акцій протесту проти масових арештів інтелігенції у 1960-ті рр., заарештований і засуджений до тривалого ув’язнення, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (посмертно).

український літакобудівельник російського походження, один із провідних авіаконструкторів СРСР. Розробник літаків «Руслан», «Мрія».

український політик, громадський діяч, публіцист, літературний критик, народний депутат України I—III скликань (1990—1999), діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років; другий голова Народного руху України (1992—1999). Герой України (2000, посмертно), кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, лауреат Міжнародної журналістської премії імені Ніколаса Томаліна (1975) та Національної премії імені Тараса Шевченка (1997).

Український поет, літературознавець, літературний критик, представник «шістдесятників», учасник акції протесту у київському кінотеатрі «Україна» 1965 р., правозахисник, член Української Гельсінської групи, неодноразово заарештований і засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду», помер у таборі для політв’язнів, автор поетичної збірки «Дорога болю», лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (посмертно).

Український поет, письменник, правозахисник, один із засновників і голова Української Гельсінської групи, неодноразово заарештований і засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду», перебував на примусовому психіатричному лікуванні, автор заборонених поетичних творів «Всесвіт у тобі», «Хрест», «Я вільний»; Герой України.

радянський генерал-майор, українець, правозахисник. Виступав на захист кримських татар та інших депортованих народів. У 1964 році за легальну правозахисну діяльність розжалуваний у рядові і позбавлений усіх державних відзнак. Перебував у радянських тюрмах, таборах і «психушках».

Літературознавець, перекладач, правозахисник (УГГ), автор листів-протестів проти тоталітарного режиму, противник русифікації, неодноразово заарештований і засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду», автор книги «Я не маю ні дому, ні вулиці».

видатний учений-винахідник, конструктор ракетно-космічних систем. Очолював розробку космічних кораблів «Восток», «Восхок», а також супутники «Космос».

визначний режисер, театрознавець, перекладач, громадсько-політичний діяч. Був президентом КТМ «Сучасник» у Києві. Народний депутат України (1990 – 2007) , автор «Голод – 33», голова товариства «Меморіал» (1989)

Український поет, прозаїк, журналіст, представник покоління «шістдесятників», «лицар українського відродження», автор збірок поезій «Тиша і грім», «Земне тяжіння», лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (посмертно), «Лебеді материнства». Жорстоко побитий на вокзалі у Черкасах, після цього помер.

Видатний сучасний український публіцист і літературознавець, активний учасник національно-демократичного руху, один з його інтелектуальних лідерів. Широко розповсюджувалися в самвидаві відомі його есе «Собор у риштованні», «Іван Котляревський сміється», «Остання сльоза», «На мамине свято».

Українська письменниця-шістдесятниця, поетеса. Перші книги «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961) були новим словом в українській поезії. На початку 1960-х рр.; брала участь у літературних вечорах Клубу творчої молоді. 1965 р. підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого».

Літературознавець, громадський і політичний діяч. Участь у русі за незалежність України він розпочав ще у 1950-і роки. За гострі публіцистичні публікації й відкриті виступи на захист української інтелігенції, самвидавські матеріали, безпрецедентну працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965) у 1972 р. був заарештований, у 2001 р. отримав звання Герой України.

Українська художниця, представник покоління «шістдесятників», діяч правозахисного руху, співзасновниця Клубу творчої молоді в Києві, учасниця щорічних Шевченківських свят, автор творів «Автопортрет з сином», «Біля річки», «Портрет В.Симоненка» тощо. Знайдена вбитою

Український політичний і громадський діяч, поет, літературний критик, правозахисник, неодноразово засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду» до ув’язнення, автор збірки поезій «Серце для куль і для рим», лауреат літературної премії ім. В. Стуса, Державної премії ім. Т. Шевченка (посмертно).

Український політичний і громадський діяч, адвокат, правозахисник, один із засновників Української робітничо-селянської спілки (1958 р.) й Української Гельсінської групи (1976 р.), засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду» до страти, згодом заміненої ув’язненням, автор книги «Сповідь у камері смертників», автор Акту про незалежність України від 24 серпня 1991 р., балотувався на посаду Президента України, був народним депутатом незалежної України кількох скликань, Герой України 

громадсько – політичний і військовий діяч. Член ОУН, командувач УПА (1950-1954).

визначний офтальмолог і хірург. Директор Інституту експериментальної офтальмології, академік АН УРСР.

видатний поет. Належав до «Гарту», ВАПЛІТЕ, СПУ. Змушений висвітлювати соцреалізм. Міністр освіти УРСР. Автор слів Гімну Української РСР.

видатний поет, перекладач, громадський і культурний діяч. Належав до неокласиків, 1931 р. – арештований, через пів року звільнений і змушений працювати для рад. влади. 1943 р. – за видатні заслуги в галузі науки і культури М. Рильського було обрано академіком АН України.

1943 – 1946 рр. очолював Спілку письменників України.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/maksim-rilskiy-biografiya-korotko

визначний поет, публіцист, перекладач.Автор: «Україно моя!», «Серце моєї матері», «Пісня про рушник» (Рідна мати моя…).

учений у галузі електротехніки і обчислюваної техніки. Під його керівництвом створено МЕОМ (Київ 1948-1951).