Підготовка до ЗНО. СПР

Пішла думка за думкою, жаль за жалем, як одна хвиля за іншою котиться, хоч вітер затих.

Легенди розповідають, що назва Чорний Черемош пішла від темних вод, що течуть серед заліснених берегів.

Ми дивились довго, як хмарина тане, як синіє небо, як колише вітер струни павутинь.

Птахи перелетять у ту країну, де небо ще синіє, де виноград ще зеленіє, де грає сонця промінь.

Людина, що володіє вродженим талантом, відчуває найбільше щастя тоді, коли використовує цей талант.

Хоча б над тобою було сто вчителів, вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам змусити себе до праці.

Хоч хмари були чорні та важкі, дощу не було, бо рвучкий вітер швидко розчистив небо.

І раптом уся долина заблищала та заіскрилася так, що вкрилась водяною плівкою, яка під сонцем схожа на розілляту ртуть.

Він найбільше любить провесінь, коли річка виходить із берегів, затоплюючи луг, коли хати на околиці схожі на білих лелек. 

а) Щасливий, чудесний край, де навіть вода могла приносити людині статки!

б) Треба зараз вертатися, поки вона далеко недалеко одійшла й не забула дороги.

в) Над порогом,там, де зустрічається холодний потік з хатнім теплом, клубки білої пари.

г) Народ сам скує собі долю, аби тільки не знати.

а) Щодалі доводилося все частіше звертати з колії, аби дати дорогу автомашинам

б) Якби мені черевички, то пішла б я на музики.

в) Рубка на шхуні була така маленька, що в ній разом могли спати тільки двоє.

г) Тепер його ніхто не бачив, бо він сам на сам із річкою.

а) Ще густіший морок виповняв глибокі чорториї, що збігали в долину схилом прибережного узгір’я

б) Якась дивовижна сила жила в тому тридцятирічному чоловікові, що був чимось схожим на Прометея

в) Юрби народу, що стояли на схилах, принишкли в нетерплячому заціпенінні.

г) Як добре знати, що тебе веде твій власний шлях – єдиний із можливих.

а) Гнат правив у нас за старшого, бо в нього вже не тільки вуса посіялись, а й борода закучерявилася.

б) А може, просто оці чотири роки потроху зникло, наче роса на сонці, висохло палке кохання.

в) Все свідчило про те, що дід був у місті

г) Якщо бажаєш стать заможним, у праці будь непереможним.

а) Я вірю в ті чари, я вірю,в ту силу бо серцем я їх почуваю

б) Хоч не рідний, син Ярема а щира дитина

в) І слухайте ж щоб дітям розказати, щоб і діти знали

г) Солодко слухати йому цю одвічну музику степу, що її ні на яких інших планетах не буде.

а) Мені чути, як коні похрумкують молодою травицею, поволеньки, вдячно ласують. – підрядне порівняльне.

б) Лише через незначні приклади можна вгадати, де цвіла та чи інша рослина. – підрядне з’ясувальне.

в) Погляд його спочиває на пшеницях, що підходять аж до посадки, смагляві, повноколосі. – підрядне означальне.

Розчарування від звістки, що хтось уже отаборився в Холодній Балці, засмутило зовсім чумацькі серця. 

Посеред майдану, де мене лишили радисти, я зупинився, не знаючи, куди податися. 

Довелося самому взятися за налигача, а плечем підпирати воза, бо колеса по самі ступиці грузли в сипучому придніпровському піску, а потім братися за весла та за канат і перти важкий пором до супротивного берега. 

Крім цмину піскового на Україні, ще поширені цмин щитоносний, який зростає на приморських пісках Азовського та Чорного морів, і цмин запашний. 

коли почало сходити золоте сонце.

що давно обріс цікавими легендами.

аби до вечора повернутися додому.

хоч нас умовляли цього не робити.

Хто не має крил, той не злетить у піднебесся.

Угорі озвалися журавлі, що взяли літо на крила й летіли з ним у далекий вирій.

Дарма, що серце чує гострий біль я прагну знов у шторми, й дальні рейси.

В небосхил задивившись далекий, де задумливо зорі горять, дві високі гілчасті смереки край заснулого саду стоять.

Так

Ні

[Якби...], (...).

(Якби...), (то...).

(Якби...), [...].

[...], (якби...).

Скільки голів, стільки й умів.

Немає такого дерева, щоб на нього птиці не сідали.

Хоча була північ, спати не хотілося.

Та не злічить віків,що встигли вже пройти.

Не писав я до тебе останні два дні через те, що був у дорозі.

Добре, коли чоловік з характером.

Нас оточує воркування струмків, коли ми опиняємося в долинці.

Навіщо мені весна, коли твої очі- проліски?

Яке це щастя, коли стіл багатий і тісно за ним від рідні.

У гаю,...,свято весни вповні.

Чекай мене біля ставу,... .

У тих місцях пісні,...,ліризм посилюється.

Виглядатиму тебе,... .

щоб пісня линула з вікон

де зростають діти

бо тепло там і затишно в душі

незважаючи на гамір та неспокій

 частини рівноправні і з’єднані сполучником 

 частини нерівноправні і з’єднані сполучником 

  частини рівноправні, але без сполучників 

    частини нерівноправні і без сполучників

  коли, де, як, чому 

  наче, мов, ніби, мовби

 але, проте, зате, однак 

  що, щоб, якби, тому що

сполучником

сполучним словом

питанням

місцем розташування

У гущині заростей, де повітря стояло непорушно, було жарко.

Чим більший поет, тим глибші корені його творчості.

Чекай мене біля ставу, де кує зозуля.

З дороги було видно, як вився кривульками у низині каламутний Прут.