Підсумкова контрольна робота 5 клас

Засинає місто після праці під нічною ковдрою.

І земля, і вода, і повітря - все поснуло.

На воді лежали широкі темно-зелені листки латаття, а поміж них жовтіли голівки лілей.

Падала водяна лавина, розплющувалася об асфальт.

Дзвенить у зорях небо чисте,палає синім льодом шлях.

А вітер дме постійно,далеко розносить стигле насіння дерев і трав.

Молоденькі гіллясті берізки ,може,тільки вночі покрились листям.

Мати перша навчила мене любити роси,любисток та калину.

Тобі повідомлять коли заходити до кабінету.

Мені сказали як доїхати до центрального парку.

Перейдіть дорогу й поверніть ліворуч сказала жінка.

Якщо ви прийдете він повідомить усі наші координати.

Дід говорить що сонце сходить над річкою.

Учитель сказав Сьогодні будемо вивчати дроби.

Як доїхати до оперного театру? запитав перехожий,

Колись і ми з'їздимо до Чернівців зауважила подруга.

Наталочка щосили закричала - "Агов,рятуйте".

" Власник шаблі," - здогадалася Наталочка.

Сіроманець пересік дорогу й сказав: "Я вовк!"

" Так то сам король"! - збагнула Наталочка.

1

2

3

4

А: «П».                      

«П », — а.

«П!» — а.

А:«П!»

особливий різновид чужого мовлення;             

точно відтворений чужий вислів;

розмова двох осіб;

чуже мовлення, уведене автором розповіді в текст. 

« Той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою», - підкреслював Володимир Сосюра;

Я запитав товариша: «Ти підеш на річку ловити рибу?»

«Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» - слушно застерігає Василь Симоненко.

«Як гарно»! – сказала сестра.

На плакаті написано: «Дружіть з книгою!»

«Я піду на річку ловити рибу» - сказав Олег.

Не на тебе ждать я буду поет відповідає

Тут поет запитав Хто там

Лицар крикнув От спасибі

Митi жодної не можна повернути щоб заново по-iншому прожить;

Вiдбились зорi у водi летять до хмар тумани;

Із серця виросла калина над хвилями Днiпра злетiла пiсня журавлина;

Хтось стиха завiв пiсню до нього пристав ще один голос.

3

2

5

4

Повертає соняшник свою голову до сонця та людей.

 Верба купає коси в річці, і сонце пестить їх.

Стелиться барвінок по землі й укриває її зе­леним килимом.

Струнка тополя тягнеться до сонця, до ви­сокого неба.

Сміється сонце з небозводу, кудись хмарки на конях мчать

 Холодні осінні тумани клубочаться угорі і спускають на землю мокрі коси;

А літо йде полями і гаями.

слово, яке називає особу, яка бере участь у діалозі;

заключні слова кожного з діалогів;

слова одного з учасників діалогу.

спонукальним, складним;

питальним, простим;

розповідним, складним.

реченням з прямою мовою;

діалогом із двох реплік;

діалогом із трьох реплік .

Стара черемха заздро поглядала на першу вишню.

Шумить і хвилюється Київ і сонце сміється з висот.

Сонце обливало землю рожевим світлом і ніжно цілувало своїми іскорками.

А: «П?»;

«П», - а; 

«П?» - а.