(З фр. avant — попереду і grande — охорона), або авангардизм — узагальнена назва найрадикальніших явищ модернізму у світовому, насамперед європейському, мистецтві, що виникли на межі ХІХ-ХХ ст. По-різному виявився в образотворчому мистецтві, музиці, хореографії. Термін не має однозначного тлумачення.
Надмірне перебільшення або применшення зображуваного.
Процес швидкого зростання старих і поява нових міст.
(З фр. moderne — новітній, сучасний) — стиль, який виявився переважно
в архітектурі, образотворчому та декоративно-прикладному мистецтві наприкінці
XIX — на початку XX ст. і поступово завершив своє існування з початком Першої
світової війни; мав різні назви в різних країнах.
(Буквально — «осучаснений», від лат. modernus — сучасний) — су
купність пов’язаних між собою стилів і напрямів у мистецтві, що виникли напри
кінці XIX — на початку XX ст. і набули особливого розвитку після Першої світової
війни.
(Від грец. poly — багато і стиль) — зумисне поєднання в
одному творі несумісних, або надзвичайно відмінних, різнорідних стилістичних
елементів.
(Від фр. — «нове мистецтво») — назва стилю модерн у Бельгії
та Франції (за назвою магазину-салону, що відкрив у Парижі Семюел Бінг).
(З нім. — вихід, віддалення), або сецесія — назви стилю модерн в Австро-Угорщині, а також у Західній Україні. Походять від назви творчого
об’єднання художників, архітекторів, дизайнерів.
(З нім. — «молодий стиль») — назва стилю модерн у Німеч
чині, що походить від назви журналу, який пропагував нове мистецтво.
(З грец. — іносказання) — образ, у якому зображення має
переносне значення, вираження ідеї у предметному образі.
(З грец. «потаємний», «прихований») — віра в існування надприродних
сил і можливість спілкування з ними людини.
(З грец. «знак») — умовне позначення якого-небудь предмета, поняття
або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття.
(Від грецьк. — знак, символ) — одна зі стильових течій мо
дернізму. Символісти проголосили символ основою мистецької творчості.
(Від грецьк. — одночасне відчуття) — художній прийом,
що полягає в поєднанні різних асоціацій. Виникнення у людини одночасно від
чуття не тільки в тому органі чуття, на який діє подразник, а й в іншому органі.
Метод живопису, заснований на розкладанні складного колірного
тону на чисті кольори, які наносили на полотно окремими мазками.
(фр. impression — враження) — стиль останньої третини XIX —
поч. XX ст., представники якого прагнули природно й невимушено відобразити
навколишній світ у його мінливості, передаючи свої враження.
(Фр. plein air — вільне повітря) — передача в картині змін кольору, зу
мовленого дією сонячного світла під час роботи художника на відкритому повітрі.
(Фр. postimpressionisme, лат. post— після, тобто після імпре
сіонізму) — збірна назва кількох напрямів французького мистецтва кінця XIX ст.,
що виникли слідом за імпресіонізмом, зокрема неоімпресіонізм.
(фр. pointillisme — крапка) — живописна техніка — нанесення фарб
на полотно у вигляді маленьких точок або квадратів, які під час сприйняття кар
тини з певної відстані оптично зливаються.
Ретроспективний стиль у мистецтві, для якого характерно звернення до традицій минулого це-
Картина Едварда Мунка стала справжнім брендом, що використовується в рекламі, анімації та кіно
Кому належить картина "Синій кінь"?
Авангардиська течія в живописі на початку 20 століття, що у перекладі з французької означає "дикий"
Майстриня декоративного розпису, яка малювала "Фантастичних звірів"
Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома