Пісні Марусі Чурай

красива

талановита

щаслива

легендарна

Іван

Гордій

Гриць

Максим

Тому що вона - відьма.

 Бо вона - дочка козака.

Бо вона отруїла Гриця.

Бо вона спалила хату гетьману.

Гриць

батько дівчини

Галя Вишняк

Іван Іскра

Івана Іскри

Богдана Хмельницького

батька Гриця

людей

Черкащини

Полтавщини

Київщини

Чернігівщини

архівних документів.

літописів.

переказів, легенд, спогадів, її творів.

розповідей її сучасників

"Ой на горі два дубки"

"Ой не ходи, Грицю"

"Засвіт встали козаченьки"

"Віють вітри, віють буйні"

"Ой під вишнею, під черешнею"

різні варіанти творів усної народної творчості

схожість народних і авторських пісень

різноплановість сюжетів народних пісень

жанрове різноманіття

з полуночі

по обіді

після сніданку

ввечері

кінь спіткнувся

зіпсувалося взуття

у двір полетіло багато горобців

повʼяли квіти на підвіконні

молитися за нього

писати листів

не згадувати про нього лихим словом

прийняти Марусю як рідну дитину

пів місяця

чотири недільки

рік

пів року

проводи сина в похід

захист рідної землі

туга за коханим

помста через зраду

персоніфікація

гіпербола

епітет

порівняння

відтворення страждань дівчини за своїм милим

зображення прощання козака з ріднею перед походом

історія про жорстоку помсту дівчини за зраджене кохання

зображення боротьби козаків проти кріпосницького ладу

усі «засвіт встали», козак збирається у похід - козак заспокоює кохану Марусю - мати просить сина швидко повернутися, козак предчуває біду, бо кінь «вороненький в воротях спіткнувся» - козак просить матір прийняти Марусю як доньку, мати жаліється на таке життя - від’їзд козака.

мати просить сина швидко повернутися, козак предчуває біду, бо кінь «вороненький в воротях спіткнувся» - козак просить матір прийняти Марусю як доньку, мати жаліється на таке життя - від’їзд козака - усі засвіт встали, козак збирається в похід - козак заспокоює кохану

козак заспокоює кохану Марусю - мати просить сина швидко повернутися, козак предчуває біду, бо кінь «вороненький в воротях спіткнувся» - козак просить матір прийняти Марусю як доньку, мати жаліється на таке життя - від’їзд козака - усі засвіт встали, козак збирається в похід

козак просить матір прийняти Марусю як доньку, мати жаліється на таке життя - від’їзд козака - усі засвіт встали, козак збирається в похід - козак заспокоює кохану- мати просить сина швидко повернутися, козак предчуває біду, бо кінь «вороненький в воротях спіткнувся»

змагань між претендентами гетьманську булаву

боротьби українців із татарами

воєнних змагань січових стрільців

боротьби українців із поляками

«стоїть місяць», «кінь спіткнувся», «година настала»

«ясні очі», "рідну дитину", «кінь вороненький»

«Через чотири недільки Додому вертайся!». «Бо хто знає, чи жив вернусь, Чи ляжу в полі!»

«Прощай, милий мій синочку», «Ой рад би я, матусенько», «Яка ж би то, мій синочку»

Жахається буйного вітру

Згадує маленького

Страждає через біль у серці

Спостерігає за деревами, які гнуться від вітру

На зволоженій землі

Біля великого каменю, що захищає її від суховію

Неподалік від вітряка

На пісках, без роси, на сонці

«Три зозулі з поклоном» Григора Тютюнника

«Наталка Полтавка» Івана Котляревського

«Маруся Чурай» Ліни Костенко

«Чорна рада» Пантелеймона Куліша

проводи сина в похід

помста через зраду

туга за коханим

захист рідної землі

“Ой не ходи, Грицю”

“Грицю, Грицю до роботи”

“Засвіт встали козаченьки”

“Віють вітри, віють буйні”

Гриця отруїла

зілля варила

зілля копала

була на вечорницях

сатері хлопця

своїй матері

суперниці

стоячи біля труни коханого

 "Ой не ходи, Грицю..."

"Засвіт встали козаченьки"

"Віють вітри, івють буйні"

зустріла Грицька Бобренка

Грицько її покинув

чекала на повернення коханого з війни

Іван Іскра запропонував одружитися

"Ой не ходи, Грицю.."

"Віють вітри, віють буйні"

"Засвіт встали козаченьки"

козак, який відчуває небезпеку; Маруся – дівчина, яка проводжає коханого;

мати; кінь вороненький; місяць та сонце.

козак, який відчуває небезпеку; кінь вороненький; сльози, щастя, заздрість.

козак, заздрісні люди; дерева; сльози, щастя, заздрість.

від взаєморозуміння й поваги у власній родині 

від отриманого спадку 

від взаємного кохання 

від слави кращої вишивальниці 

«Ой не ходи, Грицю» 

«Засвіт встали козаченьки» 

«Віють вітри, віють буйні» 

«Грицю, Грицю, до роботи»