Початок Української революції 1917 – січень 1918 рр.

Яке гасло уособлювало політику УЦР на першому етапі її діяльності?

Про створення якої організації йдеться в «Споминах» М. Грушевського?

«…Прийшли перші відомості поштові про петербурзькі події, і Єфремов зачитав їх на зборах ТУП у клубі, і тоді утворення постійного українського осередку стало явно неминучою потребою. ТУП пропонував іншим українським організаціям делегувати своїх представників для спільної акції… Антонович вишукав аж 13 професійних і всяких інших організацій Києва, с.-деківської закраски, до церковних хорів включно, і добивався для них представництва, аналогічного з ТУП-ом. У тім же гуртку Антоновича, очевидно, виникла й гадка кликати мене якнайскоріше до Києва».

Доповніть твердження.

Перший національний уряд, створений УЦР у червні 1917 р., мав назву …

Яка з національних партій мала найбільше представників у першому українському уряді за доби Центральної Ради?

Ім’я якого діяча пропущено в тексті?

Наприкінці травня представницька де­ле­гація УЦР на чолі з ________ при­була до Петрограду, щоб домогтися автономії України, і передала Тимчасовому уряду відповідні документи. Проте міністри, отримавши документи, зволікали з їх розглядом та відповіддю. Становище ставало принизливим, і ____ прийняв рішення повернутися. Відповідь Тимчасо­вого уряду наздогнала його вже в Києві. Уряд повідомляв, що не може визнати УЦР виразницею волі українського народу і не має повноважень розв’язувати питання про автономію України, оскільки це прерогатива Всеросійських установчих зборів.

Які питання розглянув Український Національний конгрес 6-8 квітня 1917 р.?

У яких твердженнях сформульовано значення ІІ Універсалу Української Центральної Ради?

Які вимоги висували Українській Центральній Раді учасники ІІ Всеукраїнського військового з’їзду (червень 1917 р.)?

Про яку подію йдеться у фрагменті книги Володимира Винниченка «Відродження нації»?

«…Грізнішим громом була друга телеграма… одержана Центральною Радою про те, що Тимчасове Правительство рішуче одкинуло всі домагання Центральної Ради, передані Урядові через делегацію. «Свято революції скінчилось. Настає грізний час!» — сказав голова Центральної Ради М. С. Грушевський… У суботу до пізньої ночі в Педагогічнім Музею відбувалося тайне засідання Центральної Ради. Прийнято відому вже резолюцію. На неділю на 11 год. в Троїцькім Народнім Домі назначено відкриття українського з’їзду... Майже половина делегатів — з бойовими нагородами на грудях, з георгіями, з орденами; трапляються солдати, груди котрих прикрашені всіма ступенями георгієвських хрестів... Навкруги — летючі імпровізовані віча майже на цілім просторі від Народного Дому до Миколаївського парку. Всюди — розмови про українські справи…»

Коли відбулися події, про які йдеться у фрагменті спогадів В. Винниченка?

«Газети не мали місця для вміщення всіх телеграм, які посилалися Центральній Раді з усіх кінців України. Земства, думи, товариства, сільські сходи, військові частини, мітинги. «Вітаючи Універсал УЦР й визнаючи його справжнім висловом домагань української демократії, признаємо Центральну Раду за своє Тимчасове Правительство й заявляємо, що будемо всіма силами боротися й боронити волю українського народу»… Полтавські губернські земські збори на своїм засіданню, обміркувавши Універсал Центральної Ради, постановили: 1. УЦРада – се правосильний орган усього українського народу. 2. Губернські земські збори висловлюють повну готовність піддержувати УЦРаду в заведенню основ автономії України...»».

Якої події стосується фрагмент джерела?

«Ми, українці-козаки, не хочемо мати свободи тільки на папері, або півсвободи. По проголошенні І Універсалу (ми II Універсалу не визнаємо) ми приступаємо до заведення порядку на Україні. Задля цього всіх росіян і ренегатів, які гальмують українську роботу, скидаємо з постів силою, не рахуючись з російським урядом. Визнаючи Центральну Раду за свій найвищий уряд, ми поки що виганяємо зрадників з України без її відома. Коли все опануємо силою, тоді цілком підпорядковуємося Центральній Раді. Тоді вона порядкуватиме у Києві і на всій Україні, як у своїх людей, котрі мусять усім керувати».