Поезія В. Сосюри і В. Підпалого

за наші лінощі 

за нашу жорстокість 

за нашу неосвіченість 

за нашу байдужість

гіпербола 

метафора 

інверсія

порівняння 

інтимна

філософська

пейзажна

інтимна з елементами пейзажної

«... Бачиш: між трав зелених...», «Зимовий етюд»

«Осінь», «Васильки»

«... Бачиш: між трав зелених...», «Осінь», 

«Зимовий етюд», «Осінь»

«Васильки», «Зимовий етюд»

Треба в житті любити гаряче і багато

Рідний край прекрасний

Людина не може захистити природу

Людина повинна захищати слабких

««Осінь» В. Сосюри

 «Зимовий етюд» В. Підпалого

 «...Бачиш: між трав зелених.» В. Підпалого

 «Васильки» В. Сосюри

 «Осінь» В. Сосюри;

 «Зимовий етюд» В. Підпалого;

«...Бачиш: між трав зелених.» В. Підпалого.

 «Васильки» В. Сосюри.

«Осінь» В. Сосюри;

 «Зимовий етюд» В. Підпалого;

 «...Бачиш: між трав зелених.» В. Підпалого.

«Васильки» В. Сосюри.

Ліричний герой у поезії В. Підпалого стверджує, що любити треба навіть «дороги в пилу», адже вони є уособленням життєвих доріг 

Ліричний герой у поезії В. Підпалого стверджує, що для збереження маленького життя вистачить лише серця

У поезії «Зимовий етюд» відтворено романтичну атмосферу зимового вечора

Синьоокі героїні поезій – осінь та мила 

«Осінь» В. Сосюри – «скрізь якась покора в тишині розлита»

«Зимовий етюд» В. Підпалого – «вся Україна заслухалась»

«...Бачиш: між трав зелених.» В. Підпалого – «пташата… невміло ворушаться і живуть!»

 «Васильки» В. Сосюри – «казка, як вечір, аж синьо в очах»

«Вечір, мов казка, над Україною», «одсіяють роки, мов хмарки над нами»

 «їде гордовито осінь», «місто тікає на ніч в степи»

«Україна заслухалась», «станем васильками»

«далечінь холодну», «трав зелених»

«Вечір, мов казка, над Україною», «одсіяють роки, мов хмарки над нами»

 «І синіє щастя у душі моїй», «місто тікає на ніч в степи»

 «далечінь холодну», «трав зелених»

«станьмо навшпиньки», «станем васильками»