Політика коренізації в УСРР

добровільне вивчення української мови, запровадження двомовних шкіл, підготовка працівників, які розуміють українську мову.

запровадження державності української мови, здобуття вищої освіти тільки українською мовою, підготовка і висування кадрів української національності у партійні та державні органи.

запровадження навачання, видання книг і преси українською мовою, підготовка кадрів української національності у партійні та державні органи, запровадження діловодства українською мовою.

обов'язковість української мови для партійних і державних працівників, запровадження навчання в школах лише українською мовою, організація культосвітніх закладів, видання книг і преси українською мовою.

VI Всеукраїнський з'їзд рад (грудень 1921 р.).

VII Всеукраїнський з'їзд рад (грудень 1922 р.).

ХІІ з'їзд РКП (б) (квітень 1923 р.).

ІІ Всесоюний з'їзд рад (січень 1924 р.).

перебудова культури в Україні на ідеологічних засадах марксизму.

поширення культурних досягнень українських діячів культури в інших радянських республіках, передусім у РСФРР.

розбудова української державності та незалежності.

утвердження національної свідомості та патріотизму серед українців.

керівництво КП(б)У не орієнтувалося на центр, а захищало національні інтереси українського народу.

селяни під час непу без вагань вибирали колективне господарство.

українізація сприяла залученню до культурного будівництва багатьох представників національної інтелігенції.

Харківський тракторний завод у 1921 р. випустив перший український трактор.

більшість населення, що у важких післявоєнних умовах не сприймали ідей відродження української культури.

державні чиновники та партійні функціонери, переважно не українці, яким інтереси українського культурного відродження були чужі, наприклад, Дмитро Лебідь, виступив з "теорією боротьби двох культур".

значна частина селянства, яка в силу своєї неосвідченості, не розуміла важливість процесу відродження української мови та культури.

українська інтелігенція, що не хотіла співпрацювати з більшовиками, вважаючи політику українізації тимчасовою й обмеженою

Григорій Гринько, Лазар Каганович

Микола Скрипник, Влас Чубар

Влас Чубар, Григорій Гринько

Олександр Шумський , Микола Скрипник

ліквідація неписьменності

нова економічна політика

політика індустріалізації

політика українізації

"Від російської літератури нам треба тікати якомога швидше, тому що вона тяжить над ними в віках... Вигодовувати на ній наше молоде мистецтво - це означає затримати його розвиток..."

" Замість того, щоб ... розвивати зв'язок з культурою братнього російського народу... частина інтелігенції скочується на позиції занепадницької буржуазної культури. Ці митці відриваються від народу, захоплюючись техніцизмом..."

" Зростання української культури та української інтелігенції йде швидкими темпами і якщо ми не візьмемо в руки цього руху, він може піти мимо нас... віддавати цей рух у руки чужих нам елементів не можна ні в якому разі..."

" Наше завдання: добити контрреволюційні елементи, викрити націоналістичні ухили, розгорнути роботу з виховання партійних мас, а також широких мас у дусі пролетарського інтернаціоналізму..."

виховання кадрів з представників корінної національності

впровадження в роботу державного, партійного апарату рідної для населення мови.

підтримка національної церкви

приєднання до УСРР всіх територій, населення українцями

розвиток української мови на території інших радянських республік

розширення мережі шкіл та інших навчальних закладів рідною мовою

ліквідація неписменності

нова економічна політика

політика "коренізації"

укладення союзного договору

запровадження загальної обов'язкової середньої освіти

згортання "українізації"

ліквідація неписменності дорослих

створення системи університетів

зменшення українців серед службовців держапарату

еміграція значної кількості української інтелігенції

обмеження культурно-національних прав національних меншин

бурхливий розвиток української культури