Постмодерний твір: ключові поняття

Натяк на загальновідомий історичний, літературний чи побутовий факт у розрахунку на обізнаність і кмітливість читача. Оберіть одну правильну відповідь

Твір, що продовжує або інтерпретує сюжетну версію первинного твору, зберігаючи при цьому авторський стиль, персонажів тощо; форма пародії - це ...

Для такого тексту характерною рисою є принцип множинності й еклектики, що може бути, наприклад, представлена одночасно сном і галлюцинацією, рефлексіями про мистецтво і попсовою пісенькою, згадкою про певний твір (його назва) і уривками з нього. Це такий собі "вінегрет". Мова йде про

Ролан Барт про такий твір пише: "все доводиться розплутувати, але нічого розшифровувати, структуру можна прослідкувати ... проте неможливо досягнути дна ... письмо постійно породжує сенс, але він одразу губиться". Це своєрідний текст-"кореневище"; є задум - корінь - а от сюжетні ліній настільки розгалужені, що вони ніби є окремими, вже не підпорядковуються первинному задуму, кожна з них може в свою чергу стать задумом і т. д., як у рослини, що має корінь, але ми його не бачимо (основна суть), нас приваблює листок чи квітка (сюжети). Мова йде про твір ....

За оцінкою Ролана Барта, "основу текста складає… його вихід в інші тексти, інші коди, інші знаки", і, власне, текст - як в процесі письма, так і в процесі читання - "є втіленням множинності інших текстів". Мова йде про ....

"Ти жiнка. В цiм твоя межа. Твiй мiсяць спить, як срiбна блешня. Як прянощ з кiнчика ножа, У кров утрушено залежнiсть", — бурмотiла до себе в тi страшнi зимовi мiсяцi, по-iншому страшнi, нiж оцi, осiннi: половина сiчня, лютий, березень — жодної звiстки, i жодної змоги будь-що дiзнатися — через Атлантику, з Кембрiджа — в українське провiнцiйне мiстечко, в опалювану дровами майстерню на горищi покинутого дому без адреси й телефону, без клозета й гарячої води, iно з голою лампочкою на скрученому шнурку пiд стелею, з палкою ковбаси й банкою розчинної кави на вимащеному фарбами низенькому столику, хоч’ канапку? о, ще помiдорку маю, хоч’? Господи, живе ж хлоп — як пес приблудний, до шостої ранку не кладеться спати, з-за мольберта автомобiль отой свiй вiдзiгорний — безгаражний! — через вiкно пантруючи, в двадцять п’ять, навiть у тридцять таке ще дається знести: звiрина енергiя вивозить, — але в сорок! (Оксана Забужко. Польові дослідження з українського сексу). Цей уривок є прикладом тексту

Думайте про велике і гарне, як наприклад, моя поезія. Читайте поезію мою, їжте тіло моє, пийте кров мою. Надайте стипендію мені, скажімо, в німецьких марках і пошліть мене мандрувати навколо світу. За півроку Найясніший отримає від мене такого панегірика славильного, що понад усіх монархів Вас вознесе. Ще за півроку народ України зажадає Вашого повернення і внаслідок успішно проведеного референдуму Ви в’їдете до Києва на білому кадилаку. Істинно, істинно кажу Вам: дайте мені стипендію! [...] Король допиває крижане шампанське з келиха на височезній масонській ніжці і каже — повільно, мудро, вагомо:

— А знаєш, як по-еспанськи буде х(…)?

— Як, Ваша Милосте? — питаю вкрай зацікавлено.

— Пінґа! — кричить король і плеще в долоні.

Тоді двійко довготелесих сенегальців хапають мене за плечі, за руки і жбурляють з лоджії вниз. Лечу і зненацька пригадую, що справжнє його прізвище "Анжуйський". Обдираючи морду об вічнозелені зарості, чую, як сивочубий сліпий бандурист гірко заридав та й заплакав.

Це - уривок із твору "Московіада" Юрія Андруховича. Тут, як і твір у цілому, є жанрові ознаки