Правопис прислівників

до/смаку , в/трьох , по/перше , хоч/не/хоч.

будь/коли , на/щастя , з/дня/на/день ,по/третє

по/справжньому , на/радість , де/не/де , в/літку

на/жаль , на/зло , рік/у/рік , кінець/кінцем

по/японськи, за/одно, під/боком, від/нині

по/вік, аби/як, на/справді, на/скрізь

що/правда, без/сумніву, ані/трохи

на/скрізь, з/розгону, с/початку, по/іншому

подарувати на/пам’ять фото; покладатися на/пам’ять

брати на себе за/багато, навчитися за/багато років

повертатися з роботи до/дому; підійти до/дому батька

повторювати вірш в/голос; заслухатися в/голос Олени

Що/вечора дівчинонька в садочок виходить.

І блідий місяць на ту пору з хмари де/не/де визирав.

У неділю вранці/рано поле вкрилося туманом.

Без ворогів можна у світі як/небудь прожити.

на/рівні, під/ряд, віч/на/віч

усе/одно, на/взнак, раз/у/раз

ні/коли, на/впроти, з/вечора

без/угаву, зо/зла, зі/споду

мимо/хідь, на/яву, будь/що/будь

по/друге, на/вшпиньки, до/ладу

на/сам/перед,на/чисто, за/видна

до/пізна,куди/небудь, перед/усім

по/середині, по/київськи, по/третє

час/від/часу, коли/не/коли, як/не/як

кінець/кінцем, уряди/годи, будь/де

по/латині, по/дитячому, по/свійськи

хтозна/скільки, ані/звідки, коли/небудь

рано/вранці, сила/силенна, зроду/віку

по/братськи, по/маленьку, по/твоєму

хтозна/куди, тет/а/тет, з давніх/давен

день/у/день, мало/помалу, ледве/ледве

з діда/прадіда, будь/ласка, по/синівськи

під/силу, по/переду, по/правді

до/побачення, що/тижня, по/правді

сама/самотою, на/жаль, в/обмін

на/щастя, пліч/о/пліч, на/жаль

у/цілому, по/можливості, в/ногу

до/побачення, в/цілому, аби/як

за/довго, поза/вчора, без/вісти, в/друге

хоч/не/хоч, на/гора, як/от, по/моєму

ні/куди, з/дня/на/день, до/побачення, ось/ось

без/угаву, по/двоє, в/міру, по/братському

тільки/що, стій/бо, аяк/же

авже/ж, нехай/зайде, говорив/же

сказав/би, хоч/куди, казна/що

хтозна/як, отакий/то, коли/небудь

З/верху гори відкривається чудовий краєвид.

Удосвіта дві хмароньки зустрілися в/горі.

Осінь — це життя, що гомонить по/своєму.

На селі навіть у/ночі не замовкай дівочий спів.

(до)лиця, (уві)сні, (на)гора 

(на)віку, (що)години, (в)зимку

 (на)льоту, (на)підпитку, (до)вподоби 

(до)речі, (через)силу, (без)сліду

(по)руч, (в)літку, (до)вкола

 на/похваті, по/ночі, у/розтіч, на/жаль

в/щерть, за/світла, на/виворіт, на/провесні 

од/віку, з/переляку, на/відріз, з/гарячу 

на/взнак, в/подорож, до/речі, що/духу 

с/підлоба, на/двоє, по/змозі, з/надвору

 (на)жаль

(без)кінця 

(спокон)віків 

(до)вподоби 

 (до)побачення

пліч/о/пліч, з давніх/давен, день/у/день, по/латині

 на/гора, коли/не/коли, без кінця/краю, де/небудь

віч/на/віч, по/простому, сам/на/сам, хтозна/коли 

ледве/ледве, по/праву, по/друге, як/не/як

більш/менш, раз/по/раз, будь/коли, десь/не/десь

Мартин хоч не хоч сідає на краєць крісла

Сонце клонилося вже до росохатих панських лип ген ген у парку й робило з

Мартина велетня на сірій тіні.

Усі щасливі родини схожі одна на одну, кожна нещаслива родина нещасна по

своєму.

День у день проводилась просвітницька робота. 

Всякий господар по своєму робить.

Де не де вулиця впаде раптом в калюжу, аж оті жаби зарегочуться рейканням.

Маючи вози з вівсом, багач спинився круто й гаркнув по хазяйськи на

робітників.

З давніх давен в Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що він захищає від усякого зла.

Досконало володіючи багатьма сучасними європейськими й давніми мовами,

Олександр Потебня почав віршований переклад українською мовою „Одісеї” Гомера, рік за роком працюючи над влучним словом.

Поступово фразеологізм „ні пуху ні пера” охоче підхопили інші мовці й понесли

далеко далеко від мисливського люду.