Прислівник як частина мови, творення, правопис

прислівник — незмінювана самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, ознаку іншої ознаки, ознаку предмета;

прислівник — змінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, ознаку іншої ознаки, ознаку предмета;

прислівник — незмінювана самостійна частина мови, що відповідає на питання що робити, що зробити;

прислівник — незмінювана самостійна частина мови, що вказує на ознаку предмета.

мета дії;

причина дії;

міра і ступінь;

час дії.

спантеличено;

несподівано;

близько;

дуже дешево.

три форми — просту, складну і складену;

дві форми — просту і складену.  

якнайблизькіше, найбільш переконливо, найвишче;

найвеселіше, якнайвеселіше, найбільш весело;

якнайсвітліше, найбільше, щонайбільше;

найбільш удало, найменш охайно, якнайкраще.

з боку,в горі,по підтинню, в перше;

обі руч, босо ніж, від далік;

по українськи, по вашому, по моєму, по латині,  на гора;

де коли, аби як, що дня, колись.

-о,-е, -и,-ому,-єму;

–учи-, -ючи-, -ачи-, -ячи-;

–ши-, -вши-;

-н-,-ен- (-єн-),-т-.

всюди, кругом, подекуди;

наперекір, навмисне, з переляку; 

вгору, вниз, добре;

вночі, вдень, спросоння, зопалу.

сяк-так, нехазяйновито, несумлінно;

недбало, будь-як, негосподарно;

абияк, недобросовісно, так-сяк;

старанно, акуратно, уважно.

ледве очі протерши;

ні в сих ні в тих; 

за царя Гороха;

як Пилип із конопель.

Говори (не) пишно.

Сухе гілля граки підбирали (не) далеко.

Любила вона його, та якось чудно, (не) по-людськи.

Одному (не) страшно.

утворені сполученням прийменника з повним прикметником;

утворені повторенням того самого кореня, синонімічних, антонімічних слів;

утворені поєднанням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- з різними частинами мови; 

утворені від прикметників і займенників із суфіксом -ому, -и і префіксом по- .