Прочитай казку

Хвастуха

Розмова про яку я зараз розкажу тобі, мій маленький друг, сталася у бібліотеці. Як, ти не знаєш, що таке бібліотека? То швидше запитай про це в мами або тата. Так-так, запитуй, не соромся. Усім турботливим батькам, що мешкають на нашій планеті, завжди подобається, коли їхні діти ставлять їм запитання. Тим паче такі запитання…

Ой, пробач, забув назватися. У дитинстві мене звали Читайлик, а тепер називають дідусь Читай. Усе своє життя я провів у бібліотеці й ніколи не виходив звідси. Та ти не думай, що я нічого не знаю. Я знаю багато всього про різні міста і села, про моря і океани, про джунглі й пустелі… Звідки я про все це дізнався? Все дуже просто. Тут, у бібліотеці, в мене безліч розумних друзів – цікавих книжок. Вони мені розказують про все на світі…

Так от, якось уранці в моїй бібліотеці з’явилася нова панночка- книжка. Вона переїхала з книжкової крамниці. Була нова, блискуча та дуже яскрава. Завідувачка бібліотекою поставила її на поличку до інших панянок-книжок. Цілий день, поки працювала бібліотека, книжки тільки роздивлялися нову мешканку, а вона мовчки дивилася на них. Та як тільки годинник пробив шосту годину й бібліотекарі, зачинивши двері, побігли додому, почалося найцікавіше.

- Добрий вечір, панночко, нумо знайомитися, - сказала стара, товста й дуже розумна книжка, простягаючи до новенької руку, щоб привітатися.

- Ой, не чіпайте мене, будь ласка, – відповіла новенька, - у Вас така стара й пошарпана обкладинка. Я боюся, що Ви можете мене забруднити.

- Не хвилюйся, дорогенька, ніякого бруду у бібліотеці немає.

- Тоді, чому у вас усіх такий вигляд? – скривившись спитала вона, роздивляючись своїх сусідок.

У цей час загомоніли панянки книжки на усіх полицях. Стару й розумну книжку в бібліотеці поважали й любили усі, й за порадами до неї зверталися постійно. Тож захистити її від неввічливої нової панночки-книжки одразу захотіли всі мешканці бібліотеки.

- Як тобі не соромно! – лунало з усіх боків.

- Чому мені повинно бути соромно? – пихато відповіла новенька.

- Ми вимагаємо поваги! Не грубіянь!

- Не збираюся я нікого поважати! І знайомитися з вами не маю жодного бажання…

Усі панянки-книжки були розгублені. Такої невихованої мешканки у бібліотеці ще не бачили. А новенька продовжувала говорити:

- От подивитеся, я тут не на довго! Завтра ж відвідувачі мене заберуть!

- Чому, дорогенька, ти так вирішила? – знову поцікавилася стара розумна книжка. Як усі поважні й розумні пані вона не образилася на новеньку за грубість. Навпаки, захотіла потоваришувати із нею, щоб навчити чемності.

- Чому? Та це ж одразу зрозуміло! Ви тільки подивіться на себе й на мене! Я тут – найкрасивіша й найяскравіша з-поміж усіх! А ще тоненька й легка. Перший же відвідувач обере мене. Поруч зі мною вас навіть не помітять.

Такі слова дуже образили усіх мешканок. Книжки у бібліотеці, звичайно були не нові. Обкладинки у них не блищали та й сторінки були де-не-де пожмакані. Та це й не дивно! Адже кожну з них перечитало вже багато хлопчиків та дівчаток – відвідувачів бібліотеки. Та назвати їх брудними чи неохайними точно не можна було… Більше у цей вечір жодна з книжок не промовила ані слова.

Наступного дня до бібліотеки заходили хлопчики й дівчата. Роздивлялися полички, гортали сторінки книжок. Обирали цікаві книжки й брали їх додому на цілий тиждень. Та ні цього, ні наступного дня пихату панночку книжку ніхто додому не взяв. Діти звертали на неї увагу, та погортавши сторінки, залишали яскраву панночку на тому ж місці.

- Чому? Чому мене ніхто не обирає? – схлипуючи, запитувала яскрава панянка сама у себе, бо говорити з грубіянкою ніхто не хотів. – Я ж така красива! Така яскрава! І картинок у мене безліч! Чому?

- Та тому, дорогенька, що книжки цінують за розум, за знання, якими вони можуть поділитися із читачами, а не за яскраву обкладинку. – Це пояснив я, дідусь Читай. Бо не люблю, коли хтось плаче.

- І що ж мені тепер робити?

- А ти подумай, послухай інших, розумніших за тебе, може, чомусь і навчишся.

- Як же я їх послухаю, коли вони зі мною не розмовляють?.. Що ж робити?

А ти, друже, панночці книжці пораду не даси? 

Обери правильні відповіді на запитання.

1. Як гнома Читая називали в дитинстві?

Де відбуваються події, описані в казці?

Коли з’явилася нова панночка-книжка?

Чому всі мешканці бібліотеки образилися на нову книжку?

Хто взяв додому панянку-книжечку?

За що цінують книжки?