Пряма мова

чуже мовлення, передане дослівно, без змін

чуже мовлення, передане не дослівно, але зі збереженням змісту

вказівка на того, кому належать сказані слова

" Слон сказав своєму сину" , - від застуди їж малину.

Соловей щебече в лузі: " Добрий ранок, всім вам, друзі!"

"А чому снігів нема" - мовить грудневі зима.

Кінь засміявся й спитав басовито " Де ж це ви, сестро, згубили копито?"

Жабка зелена зустріла коня: " Доброго дня! Ми, здається, рідня.

Кажуть в народі правдиві слова: " Хліб-годувальник - всьому голова".

А: " П".

А: "п".

"П", - а.

"П", - а.

А: " П".

"П?" - а.

перед прямою мовою.

після прямої мови.

усередині прямої мови.

словами автора

реплікою

власними словами

 Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.

 На сизих луках скошено траву.

Життя в неволі нічого не варте відказав Максим.

 “Ніщо так не красить людину, як натхнення”, – подумала Ярослава.

 Учитель природознавства сказав – “Завтра ми будемо працювати в саду”;

“Ой, яка чудова українська мова!” – захоплено писав поет Олександр Підсуха.

 на особу, до якої звертаються

 на час, коли відбувається розмова

 кому вона належить

 Мудра дівчина сказала: " Відгадаю й цю загадку".

 "Ходімо далі", - мовив чоловік.

 Підняв дід камінь з землі й каже: "Візьми цей камінь".

 "П?" - а.

А: "П".

 А: "П?"