Пряма мова.

кома, тире

тире, крапка з комою

кома, двокрапка

двокрапка, крапка з комою

лапки, тире

А мати раптом „Чого ти мовчиш?”

Поет підвівся з крісла й урочисто відповів: „Моя перша вчителька.”

„Ну, з богом!”, – сказав дядько Тихін.

В Україні кажуть - „Веселка воду п’є.”

„От би Ніні це побачити, от би вона зраділа” – пурхнула в моїй голові думка.

перед прямою мовою

після прямої мови

усередині прямої мови

немає слів автора

"Прощай, Самсоне! — крикнула зрадлива. — ти думав, що для тебе я забуду родину?"

"Прощай, Самсоне! — крикнула зрадлива. — Ти думав, що для тебе я забуду родину?"

"Прощай, Самсоне! — крикнула зрадлива, — Ти думав, що для тебе я забуду родину?"

"Прощай, Самсоне! — крикнула зрадлива: — Ти думав, що для тебе я забуду родину?"

"Васильку, а йди сюди" — гукнув з подвір’я батько.

"Голубчику, рятуй!" — тут простогнала Щука.

"Чого ти журишся?" — вона спитала тихо.

"Ніщо так не красить людину, як натхнення", — подумала Ярославна.

Мама попросила сина щоб допоміг скопати грядку.

У народі говорили що хліб – всьому голова.

Дитина спитала у батька чому у нього сумні очі.

«А що таке щастя?», - спитав я у матері.

«Разом із правдою ходить кривда, мій любий сину» - промовила мати. 

Брехун сам собі ворог,- казала наша сусідка.

«Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», - часто говорив мені дідусь.

"Я змушений був тебе перемогти, щоб жити" — загорлав я у розпачі.

"Я змушений був тебе перемогти, щоб жити!" — загорлав я у розпачі.

"Я змушений був тебе перемогти, щоб жити!" — Загорлав я у розпачі.

"Я змушений був тебе перемогти, щоб жити"! — загорлав я у розпачі.

Ви говоріть а ми будемо слухати.

Як кажуть люди материна молитва із дна моря рятує.

С. Плачинда стверджує мова об’єднує згуртовує людей у націю.

Запам’ятайте вислів Дмитра Білоуса мова це пісня душі покладена на слова.

Казав пан: «Кожух дам», та слово його тепле.

«Не проводжайте мене.» - Попросила дівчина рідних.

Дівчина грайливо запитала: «А може, вона справді лісова мавка?»

«Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян. - Підійди до мене…»

"Коршак подався до ясел не для того, щоб глянути на ботів", - зметикнула дівчина.

А коли пролунала команда: "Увага, знімаю!" — Всі завмерли, мов у грі.

"Здрастуй, — кажу, — Степане, яким це вітром, тебе ж наче в армію взяли".

"Насуплю я брови, - говорить зима, - і вітер з морозом повіє!"

— Тихо, — обриває їх приземкуватий і, звертаючись до молодого, наказує, — Кишені перевір.