Пряма мова. Цитати

А Запам’ятайте вислів Дмитра Білоуса мова це пісня душі покладена на слова.

Б Як кажуть люди материна молитва із дна моря рятує.

В Наші діти вчив Макаренко це майбутні творці історії...

Г Ви говоріть а ми будемо слухати.

А Яка ти розкішна земле думала Маланка.

Б Хто дітей любить той добрий чоловік говорила колись моя бабуся.

В  Сам до себе говорив Тимофій що земля найкраще пахне восени.

Г Олена подумала ніщо так не красить людину як натхнення.

А «П, – а, – П».

Б «П, – а: – П».

В  «П, – а, – п».

Г  «П! – а: – П».

А Яка краса вигукнула Докія і оце воно у воді росте

Б Отоді це сталося пояснила мама коли почалася повінь

В Мамо питаю то льони цвітуть

Г Крейсер зайшов у затоку хтось гукає з кургану

А Дівчина грайливо запитала: «А може, вона справді лісова мавка?»

Б «Не проводжайте мене.» – Попросила дівчина рідних.

В «Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян. –Підійди до мене…»

Г  Казав пан: «Кожух дам», та слово його тепле.

А Жінка поцікавилася, чого він мовчить.

Б Карпо спитав Мотрю, хто їй купив намисто.

В Леся Українка писала, що, доле, ти міцніша і я корюся.

Г Гетьман заперечив головою, що не хоче.

А  „П,” – а. „П, – а, – п.” „П, – а. – П.” „П, – а: – П”. А: „П,” – а. А: „П.” 

Б  А: „П.” „П,” – а. „П, – а, – п.” А: „П,” – а. 

В  „П, – а: – П.” А: „П,” – а. „П, – а. – П.” „П,” – а. А: „П.” 

Г  А: „П.” – „П”. „П,” – а. „П, – а, – п.” 

Д  „П? – а, – п.” „П! – а. – П.” А: „П.”

А Спали мені на думку відомі рядки, в яких Павло Тичина закликав природу хлюпни нам, море, свіжі лави! О земле, велетнів роди!

Б «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова…», – писав Панас Мирний.

В В. Сухомлинський зазначав, що любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова.

Г Уява поета малювала таку картину:

«Летим. Дивлюся, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає» (Т. Шевченко).

А Хай замріяна весна тобі розкаже як вірно я тебе кохаю.

Б Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

В А жовте листя осені шепоче щоб швидко-швидко йшла вже геть.

Г Хто вам сказав що я слабка що я корюся долі?

А Син у захопленні спитав у матері: «Звідки взялися ці квіти в нашому саду»?

Б «Українська мова, – писав І. Срезневський, – може рівнятися з освіченими

мовами гнучкістю й багатством синтаксису.»

В «Гарно і затишно на серці стало», стиха мовив хлопчик.

Г «Краще слухати, ніж говорити», – наполягав ще стародавній філософ Епіктет.

А другому;

Б третьому;

В четвертому;

Г п’ятому.

А першому;

Б другому;

В третьому;

Г четвертому.