Речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами

Ліс якусь хвилину стояв нерухомо.

Лагідно світить сонце, голубіє небо, стоять у барвистих шатах дерева.

Полохливий заєць пригинає вуха, витріща очі і порина у море лісових звуків.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені на картині.

Була весна весела, щедра, мила.

Мавка йде до калини, ламає червоні кетяги ягід.

Все бачить співець у широкім роздоллі: і небо, і море, красу світову.

На високих горбах шуміли під вітром дуби, липи, клени.

З берега на берег можна добутися баржами, човнами.

Поблискують черешеньки в листі зелененькім.

Мама співає дитині першу пісню, відводить уперше до школи.

Вийди, вийди, сонечко, на дідове полечко.

Гетьмани, гетьмани, якби- то ви встали.

Спи, синочку, спи, дитя.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум'ям привітним і незлим.

Сестрицею, Інно, чайка.

Андрію, козаче, учителю.

весна, жінко, калино.

тире

комою

знаком оклику

Отже, що тут багато говорити і сперечатися.

Звісно, хлопцям не було чого боятися.

Відступати нам, по - перше, пізно,а, по - друге, немає підстав.

Вставними словами.

Звертання.

Граматичною основою.

Не хилися, явороньку, ти ще зелененький!

Не журися, козаченьку, ти ще молоденький!

Держись, Хома, іде зима. 

Засмійся, Матвійку, дам копійку! 

Язиче язиче, лихо тебе миче! Тільки те й робиш, що людей горбиш. 

Не літай, вороно, у чужі хороми!

Слова, що називають того, до кого звертаються.

Члени речення, що становлять граматичну основу.

Усі члени речення ,крім головних.

Члени речення, які вдповідають на одне й те питання та відносяться до одного й того самого члена речення.

По дорозі торохтить зима на возі.

Стали білі всі доріжки, вулиці, дахи, сади.

Умостився Морозенко на столітнім дубі.

Сніговик Морквяний ніс вгору віника підніс.