Пряма мова. Діалог

дужки

скісні дужки //

лапки

фігурні дужки {}

«Я — Аля, — отямившись від несподіванки, відповіла дівчинка. — А ти хто?».

«Мати божа, царице небесна, — гукала баба в саме небо, — голубонько моя, святая великомученице, побий його, невігласа, святим твоїм омофором!».

Вона часто поглядала на небо і казала: «Згадаєш мої слова, любонько! Сьогодні неодмінно буде дощ, і ми всі добряче вимокнемо!».

«Допоможеш віднести сумку?», — запитав Богдан, усміхнувшись.

Ох, важко! — Клим сказав. — Перемололи дуже.

« Ой, схаменися, друже милий! — аж стогне Клим. — Немає сили, я намоловся досхочу…».

«Послухай, — каже Клим, — ти справді вже глузуєш!».

« Ану, — озвавсь Дем’ян, — потіш мене, мій друже!».

лише в публіцистичному стилі

науковому й публіцистичному

художньому й публіцистичному

художньому й офіційно-діловому

роздуми якоїсь особи

розмова двох осіб

розмова кількох осіб

пряма мова

Супроводжується словами автора, які вказують, кому належить висловлювання, звертають увагу на емоційний стан мовця, його дії та ставлення до співрозмовника.

Різновид прямої мови.

Слова автора можуть стояти перед висловлюванням, після нього та всередині.

Кожне окреме висловлювання учасників називають реплікою.

кому або знак оклику чи знак питання

тире або знак питання

двокрапку та тире

крапку та знак питання

можуть стояти лише перед реплікою.

можуть стояти лише після репліки.

можуть стояти перед реплікою, всередині та в кінці репліки.

не використовуються при діалогічному мовленні.

— О, та ви стали справжніми майстрами! — усміхається батько.

— Котра зараз година? — запитав Борис.

Я всіх питав із щирою душею:

— Яку ви любите найбільше мову?

— Хочеш зніматися в кіно? — запитав Альтов у Жені, вивертаючи кермо праворуч.

зазвичай так називають розмову двох осіб.

кожне окреме висловлювання учасників називають реплікою.

супроводжується словами автора, які вказують, кому належить висловлювання, звертають увагу на емоційний стан мовця, його дії та ставлення до співрозмовника.

слова автора можуть стояти перед реплікою, після репліки та всередині.

— Дівчата, ви не розумієтеся! — загарячкував тато. — Головне в автомобілі — ходова частина.

— А що вам казав, дівчата, — торжествував тато на задньому сидінні.

— Тобі, Наталочко, краще притримати язик за зубами, — докинула мама.

Мій друже, тобі підсунули непотріб. Глянь, яке тут усе бруднюче, сказала мама татові й докірливо похитала головою.

Христя питає чоловіка: «Чи не час уже обідати?».

Мама плакала й казала, що я зовсім неможливо поводжуся з нею.

Дівчинка відіклала роботу й подумала: «Завтра дошию!».

«Це... це... вишиваний рушничок...» — ледве вимовила Аля і почервоніла, як ті нитки.