Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові

висловлення якоїсь особи, передане дослівно, без змін;

слово або сполучення слів, що називає того, до кого звертаються;

розділ науки про мову, який вивчає вживання розділових знаків у реченні й тексті на письмі;

слово або група слів, що передають повідомлення, питання або пораду, прохання наказ.

Мати подивилася на сина й мовила: "А тата відвезли в лікарню. Занедужав батько".

- Потрібен дощик, щоб рослинки набралися сили для цвітіння, - пояснила неня.

Зійшлися якось люди й засперечалися, що в житті найдорожче.

"Полізу , - подумав,- зрубаю і принесу жінці сухих дров".

Як звичайне речення;

з маленької букви і без лапок;

з маленької букви і беруть у дужки;

з великої літери і беруть з обох боків у лапки.

Покликали лисицю, ведмідь і каже: "Лисичко, треба тобі йти до лева побалакати з ним, урезонити його якось, а то сама бачиш, що він нас нищить дарма".

Лев розсердився, забув і про те, що він голодний, питає грізно: "Де той звір живе?"

"Це що за якийсь волоцюга непотрібний посмів сюди вдертися?" - ревів Ведмідь, дряпаючи землю пазурами.

"От тобі й друг: ні морквиною не пригостив, ні девзяв не розказав", - розгубився Чорнолапко.

тире;

кому;

три крапки;

двокрапку.

Пряма мова береться в лапки, після неї ставлять кому, знак питання чи знак оклику, а перед словами автора - тире;

пряма мова не береться в лапки, після неї ставлять кому, а перед словами автора - тире;

пряма мова не береться в лапки, після неї не ставлять жодного знаку, а перед словами автора - тире;

пряма мова береться в лапки, після неї ставлять кому, а перед словами автора не ставиться жодного знаку.

Стало опівночі, всі поснули,

Дядько каже: "баранчику, струснися!";

Вік жили собі лисиця та жайвір і міцно дружили;

Лисиця запитала в борсука: "Скільки ти знаєш хитрощів, борусе?";

Мама думала, що син занепокоїться, стривожиться;

"Справді, гарний спосіб ловити рибу!" - зраділа лисиця;

Учителька наказала, щоб усі прийшли до школи о сьомій ранку.

Підняв дід камінь з землі й каже: "Якщо ти такий дужий, як я, візьми цей камінь і здави, щоб з нього вода виступила".

"Я жило в такому місці - якби ти там жив, то не доріс би й до мене!" - відповіло кошеня;

Чоловік трохи роздумався і сказав сам собі: "Сміливіше! Якщо доведеться вмерти, то загину по-геройськи, а не по-бабськи".

"Ходімо далі", - мовив чоловік.

Са: "Пм?"

Са: "Пм".

"Пм?" - са.

"Пм", - са.

"А серце тобі нічого не наказало?", спитала мати й заплакала.

"Книги - це ріки, що напувають всесвіт", - почув диякон глухий голос старця.

Дмитрик відповів "Я дуже хочу побувати там."

На уроці вчитель запитав "Хто готовий відповідати"?

На особу, до якої звертаються;

кому вона належить;

на час, коли відбувається розмова;

на граматичну основу речення.

Давні українці гордо казали про себе: "Ми - внуки Дажбога, улюбленці богів, ...ми славимо Дажбога, і буде він наш по крові тіла...";

Та ще перед відходом ударить на могилі гопака: "Ой тут мені погуляти на просторі!";

Той чоловік думає: "Що тут робити: чи зарізати корову, чи ні?";

"Розсудіть нас, пане!" - гукають люди.