Речення з однорідними членами

Прийшла зима - і все заснуло навкруги.

Лісове озеро покрилося тонкою кригою.

Сніг падає на мерзлу землю, дерева й кущі.

У холодному небі виблискували зорі.

Києво-Печерська лавра - святиня України.

Парк прикрашають статуї.

Почувся знадвору чийсь тихий голос.

Широкою, безмежною долиною козаки верталися додому.

У цехових майстернях часів середньовіччя виготовляли пергамент.

Поміж замком і ставом розкинувся чудовий сад.

Наймилішою для людини є рідна мова.

Ми чуємо трав зелений крик.

Гучний дзвінок у коридорі приніс велику перерву.

Над монастирем повільно сходить сонце.

Дмитро Білоус виступає як поет, перекладач, критик.

Ліс задзвенів пташиними голосами.

Ліс якусь хвилину стояв нерухомо, мовчки.

Лагідно світить сонце, голубіє небо.

Зашепотіли збуджені листочки.

Полохливий заєць пригинає вуха.

Узимку калина вабить нас червоними ґронами.

Білий сніг весело порипує під ногами.

Ялинами й соснами милуюся взимку.

Кущі глоду на галявині вкрилися пухнастим снігом.

Тягнуться до сонця і квітки, і трави.

З берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад полями пролягають великі чорні тіні.

Назустріч бігли хлопчик та дівчинка.

Весна цвіла, співала ніжним цвітом.

Під самою хатою росли рожеві та червоні троянди.

Двоярусний білий собор було видно з усіх околиць міста.

Сонце росло, палало і тихо спускалося додолу.

Тут були і авіатори, і танкісти, і артелиристи.

Ми чуємо голос природи, шепіт трав.

Голубі, сині, рожеві, фіолетові пасма снувалися над горами.

Знову потекли теплі, лагідні, задумливі дні.

В один день затопило ліси, сінокоси, городи.

Сидить батько кінець стола, на руки схилився.

Сонце вже схилилося на захід і не пекло.

Це місто любило легенди, жило ними.

Розплелись, розсипались вересневі дні.

Клумбу прикрашали троянди, гладіолуси, жоржини.

Є в наших лісах водяний звір.

Сонце росло, палало й тихо спускалося додолу.

Ліси й садки вкрилися цвітом запашним.

Студенти виконували завдання керівника швидко, весело, моторно.

Бачу руки твої, моя мамо, твою ласку я чую, рідненька!

вказує на ознаку предмета

вказує на перелік предметів однорідних членів

вказує на інтонацію переліку

об'єднує однорідні члени речення своїм значенням

Дуб шанували за довголіття міцність

Веселі клоуни стріляли з хлопавок кружальцями різнобарвного конфеті.

Тиша сповнювалася різними звуками

Невечерпна уява народу є джерелом створення багатьох витворів.

Осінь стояла напрочуд погожа й тепла.

Степові волошки дивляться на нас із трави, похитують своїми голівками і манять до себе.

Я люблю і вітер і сніг.

Налетів сильний, холодний вітер та зірвав останні листочки.

Усі українські музичні інструменти поділяються на струнні, духові, ударні.

І гніт, і неволя усе зникне навіки.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, і зелені луги, й солов'їні гаї.

Свято об'єднало усіх і дорослих, і малих.

Високі береги, зеленувата вода, лози усе було залите гарячим сонцем.

І срібні сурми журавлів, і ранки голубі усе сплелося в тій дорозі.

І море, і широкий степ усе було залите золотим маревом.

Усе в цьому житті тимчасове і слава, і гроші, і влада.

Полювати на дрібних тварин злітаються хижі птахи: орли, сови, яструби.

Діти один перед одним кинулися рвати чудові квіти - рожеві гвоздички, бузкові дзіночки.

Сплять тополі, верби, й берези.

Усе зникло - і місто, і поле, і гори, і гай.

Щасливо, й радісно квітує нива молода.

Сила, та розум - краса людини.

Тягнуться до сонця і квіти, і трави, і віти кучеряві.

У нашому садку ростуть такі дерева - яблуні, груші сливи.

Раділи і садок і поле, і долина.

Будинки, вулиці, садки - усе мліло в обіймах сонця.

Світить та не гріє сонце золоте.

У лісі ще не було нічого, ні ягід, ні грибів

Народні прислів'я розповідають про правду, і кривду, добро, й зло.

Квітень прикрасив білим цвітом усі дерева - груші, яблуні, сливи.

День, вечір, ніч - усе змішалось між собою.

А тим часом місяць пливе оглядати і небо і зорі, і землю і море.

Усі квіти тягнуться до сонця, маки, волошки, ромашки.

І над водою і над гаєм усе мовчить.

І доріжки, і стежинки: усе замело снігом.

Усі були до мене ніжні: і мати, і батько, і дід.

Скрізь червоно: і на небі, і на узгір'ях, і в долині.

Тече вода в синє море та не витікає.

Любив дід гарну бесіду, й добре слово

Раділи верби, й тополі

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу, і залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі залишають свої сліди.

Усі, вовки, білки, зайці — бігають по снігу і  залишають свої сліди.

Усі - вовки, білки, зайці: бігають по снігу і залишають свої сліди