Речення з однорідними членами. Звертання. Вставні слова

А  Скрипка співала про сонце, і небо, про ліс, і струмочки.

Б   Вересень холодний, але ситий.

В   Падають тепло і глухо яблука в нашім саду.

А  Завод і лан, село і місто злилось в єдину пісню чисту.

А  Вірш починається не з великої літери, а з великого болю.

Б   Народився на грані зими і весни білий підсніжник.

В   З боку острова долинає і тихий спів,  і музика, і невгамовний гуркіт

Г    На клумбі, або на грядці росли квіти.

А  Я вийшов на галявину, та побрів по полю межею.

Б   Чи праця, чи нудь­га його звалила з ніг.

В   Взимку сонце світить, а не гріє.

Г Замело кругом і доріжки, і стежини

А  Дощило скрізь: над лісом, над яром, над болотом.

Б   Все навколо світилось радістю: дерево, птахи, люди.

В   Тихо було навкруги,  і над широким пле­сом лиману,  і над урвищами гори.

Г    Крик та гук, регіт та жарти – усе злилося

воєдино над річкою.

А  Усе навколо наче завмерло: і трави, і дерева, і кущі.

Б   Степ, і лиман, і озеро, і море — усе повилось прозорим туманом.

В   Бабуся лікувала мене різним зіллям, м’ятою, ромашкою, чебрецем.

Г    І нагорі, і у кімнаті  — усюди було темно.

А  Де забарився, ти вечоре милий?

Б   Моє село, земний тобі уклін за молодість, за світло отчих стін.

В   Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі!

Г    Рідна мати моя, ти ночей не доспала.

А  Стій, серце стій,  не бийся так шалено.

Б   Зачерпнімо, любі друзі, ми води одним відерцем!

В   Брини, бандуро, стиха, співай, не угавай.

Г    Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема. 

А  Хата, звісно, ніколи не замикалася.

Б   Не можна, кажуть, людині помолодшати.

В   Я не гірший за інших, на щастя.

Г    Нарешті, зʼявились дві машини. 

А  Не всі, мабуть,рослини доживуть до квітня.

Б   Деревам щось, напевно, сниться.

В   По-поєму, тут скоро буде дорога.

Г    Уявляєте, земля тужить без людей.

А  Здається полям не буде кінця.

Б   Мені осіння ніч короткою здається.

В   Тихе море здається спить.

Г    Цього року здається буде гарний урожай.

А  У тому будинку кажуть живуть привиди.

Б   Там кажуть з гір усю країну видно.

В   Кажуть усе мине.

Г    Що місяцю зіроньки кажуть ясненькі? 

А  Він принаймні ніколи не чув такої гри.

Б   Ми нібито маємо їхати на відпочинок.

В   Цього разу він може бути героєм.  

Г    А мені може просто хо­четься щастя 

Сьогодні вітер панує над усім містом.

Він жене кучугури хмар.

Люди на вулицях низенько схиляють перед паном вітром голови.

А вітер гуде шипить свистить гасає.

І даль і гай і темні кручі відбились в лагідній воді.

Бабуся дістала любисток материнку чорнобривці.

Зібралася родина мати двоє синів дві доньки.

Діти рвали чудові рожеві гвоздички лілові дзвіночки.

Спасибі же тобі мій брате за щирий, любий твій привіт! 

Сонце сонце освітлюй тіні!

Не розгубися синку у дорозі! 

Над тобою бандуристе небо чисте.

Я знаю вас нащадки запорожців!

Я розумію вас звірята і рослини.

Краю мій люблю твої тополі.

Учітеся брати мої думайте, читайте.

Ти, мій хлопче, українець!

Не хили ти голі віти, саде, мій!

Добридень вам, дідусю та бабусю! 

Любий тату, запрягайте коника мені. 

Я грав музику великих митців: Верді, Бетховена, Шопена, Чайковського й Лисенка.

Степ і лиман, озеро і море — все закуталось у чарівний тихий світ. 

Дощило скрізь: над яром, над болотами, над лісом.

Значні площі в Україні займають баштанні культури: кавуни, дині, кабачки, патисони.

Удвір поспішають хлопчики: Сергійко, Іванко й Петрусь.

Бабуся дістала зілля: любисток, материнку, чорнобривці.

У густому лісі посплітали віти дерева: дуби, берези, сосни, ялини, осика й вільха.

Хтось на радість людям викопав криницю.

На радість сьогодні гарна сонячна погода.

Звідси мені видно далеко.

Видно у мами поганий настрій сьогодні.

Може лихо якесь трапилося в дорозі...

Він може віщувати долю...

Землею України течуть ріки Дніпро Дунай Дністер Сіверський Донець.

Ручка олівці фломастери гумка лінійка це приладдя кожного школяра.

Дніпро має притоки Прип’ять Десну Сулу Псел Ворсклу.

Південну частину земель України омивають моря Чорне та Азовське. 

Ластівки білі лебеді й шпаки журавлі і качки сірі полинули у вирій.

І соняшники і кукурудза і криниця все вслухалося у свіжість.

Речення виражає закінчену думку.

Речення називає назву предмета.

Речення не виражає думки.

Діти малюють до Великодня листівку.

Коли святкують Великдень?

Вийди, вийди, сонечко.

Нарешті прийшла весна.

Які птахи першими повертаються з вирію?

Не зривайте первоцвіти!

Розповідне, неокличне.

Розповідне, окличне.

Спонукальне, неокличне.

Спонукальне, окличне.

Крапку.

Знак запитання.

Знак оклику.