Розділові знаки в безсполучниковому складному речення

А Здобули волю відшукали долю.

Б Посієш впору збереш зерна гору.

В Гаї шумлять я слухаю хмарки біжать милуюся.

Г Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.

Д Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди

А… кидаю всі невідкладні справи та йду в поля далекі.

Б… у цей час народжуються нові потаємні мрії та сподівання.

В… час пробудження природи від тривалого зимового сну.

Г… ласкаву, сонячну, повну радісних пташиних переливів.

Д… коли з-під снігу виглядають перші блакитні проліски.

А Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.

Б Сашко задихався та зморився більше години вони бігли із Сіроманцем.

В Сонце зайшло степові озера стали на якийсь час темно-червоними.

Г Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів.

ДСпочатку Тимко образився і хотів піти потім передумав і залишився.

А Поплив би я на той бік човна не дають.

Б На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули.

В Сонце впало на сизу хмару обрій полум’ям запалав.

Г А вранці осінь встане в косі янтарній нитка сивини.

Д Мені снилось мельник я у старому млині.

А На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі.

Б Глянь моя мила зорі повисли над Дніпром.

В Знову осінь над гаями жовтий лист сади встеля.

Г Дерево міцне корінням людина трудовим горінням.

Д Дощ давно вже перестав хмари розійшлися виплив ясний місяць заглянув у вікна а на долівці й по стінах розмалював чудні якісь виводи-узори.

А Говорять думи і діброви говорять гори луг, ріка говорять птиці вечорові розмова точиться струнка.

Б Знову цвітуть каштани хвиля дніпровська б’є.

В Небо прорізали вогняні стріли ударив грім на пильних дорогах знявся вихор закрутився клубком і помчав у жита.

Г Спріває Маланці колос сміється лука ранніми росами дзвоном коси кличуть городи синім листом тучна земля диха на неї теплом.

Д Весла прибрали човен поволі плив за течією.

А Вночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

Б Грім гримить хліб буде родить.

В Миколі схотілося їсти а потім пити в нього посохло в горлі в роті.

Г Сонце шукаючи броду сторожко зупинилося посеред ріки на моторному човнику зі сміхом пропливали дівчата у вінках.

Д Мотори гули все далі голоси все глибшали десь у степу клекіт ворожих кулеметів долітав усе глухіше.

А І досі сниться під горою між вербами та над водою біленька хаточка стоїть.

Б Тиша тріснула ніч загриміла тисячі вогнів трасуючих куль прошиваючи темряву помчали звідусіль на перевал.

В Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

Г Зійде сонце утру сльози ніхто не побачить.

Д Пролунав постріл почалися змагання.

А Він усміхається до сонця, пестить рукою жовті кленові листочки.

Б Як явір простягає віти до явора через ріку, так матері одної діти шлють пісню гомінку.

В Проміння місяця ламалося в хвилях, блищало, лопотіло і рябіло.

Г Учи азбуку – прийде хліб у руку.

Д І радощі, і болі, і спогади, і мрії для них давно вже стали спільними, як у дружній сім’ї.

А Тут, за хатою на осонні, росли вишні вздовж дерев’яної огорожі за ними купчилися кущі малини та смородини.

Б Дзвенить у зорях небо чисте палає синім льодом шлях.

В Ось і сонце вся природа радіє йому сміються поля дзвенять у повітрі бджоли птахи розспівалися в діброві.

Г Пригріло сонечко обсохла земля потягло орача в поле.

Д З нього можна було писати лицарів богів апостолів великих учених чи сіятелів він годивсь на все.

А Мороз притискує зривається північний вітер мете сніг через рейки.

Б Знаю з попелу сходять квіти.

В Вірю з каменю б’є джерело.

Г В осінній час сім погод у нас сіє віє туманіє шумить гуде і зверху йде.

Д Я бачу ту кору пробивавють зелені голови жаб розкривають широкі рожеві роти, а відтак плямкають мокрими губами, немов старі ласунки.