Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України

кризовий стан економіки країни, неможливість її подальшого розвитку без докорінної зміни виробничих відносин;

кризу політичної надбудови, що виявилося в змінах партійнодержавного керівництва СРСР протягом кількох років;

відсутність соціальної рівності та загострення протиріч між соціальними верствами населення Радянського Союзу, в тому числі між партноменклатурою та трудящими, між городянами та селянами;

кризовий стан усіх ланок та сфер життя радянського суспільства, зокрема економіки, політичної сфери, соціальних відносин.

кардинальними всеохопними реформами, мета яких - лібералізація усіх сфер життя радянського суспільства;

кардинальними всеохопними реформами, мета яких - скасування соціалістичної системи суспільних відносин і побудова в СРСР відкритого громадянського суспільства та вільноринкової економіки;

обмеженими реформами, що передбачали лібералізацію економіки країни та підняття життєвого рівня населення, проте не стосувалися сфери суспільно-політичних відносин;

поверненням до сталінських методів управління державою, посиленням її репресивно-каральних функцій.

блокувало проведення реформ в Україні;

підтримало реформаторський курс на демократизацію суспільного життя в СРСР, активно впроваджувало нововведення в життя республіки;

очолило боротьбу всередині КПРС за усунення його з посади генерального секретаря ЦК КПРС;

висловило власний погляд на характер та зміст реформ у СРСР, вважаючи, що першочерговим завданням повинна, зокрема, стати реалізація національними республіками права на вільний вихід зі складу СРСР.

провінційність політичного мислення її керівників, які ініціативу в перебудовчому процесі в республіці віддали центральній владі;

неспроможність влади запобігти екологічній кризі, спричиненої аварією на Чорнобильській АЕС у квітні 1986р.;

зрозстання українського національно-визвольного руху, несумісного з комуністичною ідеологією;

курс КП України на розбудову української державності та національне відродження.

відбувалися суттєві зміни, а саме: вона втратила свій напівколоніальний характер, в Україні створювалися завершені виробничі цикли, пріоритетного розвитку набули наукоміскі галузі та легка промисловість, зменшилась частка важкої промисловості, широко впроваджувалися досягнення науково-технічного прогресу;

ситуація погіршилася: розвивалися лише сировинновидобувні галузі, продукція яких експортувалася за межі республіки, решта галузей, навіть важка промисловість, не отримували капіталовкладень для розвитку, а тому занепадали, обсяги їх виробництва скорочувалися, а характер економіки перетворювався з індустріального на аграрно-індустріальний;

змін практично не сталося, як і в попередні роки, розвиток отримували галузі важкої промисловості, переважали незавершені промислові цикли, продовжувалася політика нераціонального розміщення та використання промислових потужносте.

Київщина;

Закарпаття;

Західна Україна;

Дніпропетровщина;

Крим?

робітники, селяни, інтелігенція, військовослужбовці;

інтелігенція, селяни, військовослужбовці, партноменклатура;

партноменклатура, працівники державного апарату та державних установ, військовослужбовці

партноменклатура, інтелігенція, працівники державного апарату та державних установ, військовослужбовці

робітники, працівники державного апарату та державних установ, військовослужбовці

1986 р.

1987 р.

1988 р.

1989 р.

Українське історико-просвітницьке товариство "Меморіал";

Товариство української мови ім. Т.Г.Шевченка

Українська Ґельсінська спілка

Народний рух України за перебудову

ДемПУ;

УРП;

НДПУ;

СДПУ

ОСДПУ

УСДП

СДПУ;

ПДВУ;

УРП;

ПЗУ?

економічними;

соціальними;

політичними;

культурними

згоду українських громадян на перебування України у союзі радянських держав, побудованому на федеративних засадах;

зростання самостійницьких настроїв у державі, що спонукало Верховну Раду україни рішуче відстоювати національні та державні інтереси республіки;

прагнення українського населення до збереження унітарного Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а також перебування у його складі України.

Української православної церкви Московського патріархату;

Української православної церкви Київського патріархату;

Відновленої Української автокефальної православної церкви;

Української греко-католицької церкви.

25 квітня 1990 р.;

30 березня 1991 р.;

24 серпня 1992 р.;

17 вересня 1993 р.

Так

Ні

Декларацією "Про державний суверенітет"

Актом проголошення незалежності України

Актом створення Співдружності Незалежних Держав і ліквідацією СРСР

Конституцією України

"праві" закликали до консервації старих комуністичних порядків у країні, "центристи" заперечували можливість реформування соціалістичного суспільного ладу, вимагали негайного переходу до реформ у політичній сфері, а "ліві" підтримували політику М.Горбачова на побулову "гуманного соціалізму";

"праворадикали" заперечували можливість реформування соціалістичного суспільного ладу, вимагали негайного переходу до реформ у політичній сфері, спрямованих на формування відкритого громадянського суспільства, "центристи" підтримували погляди та політику М.Горбачова на побудову "гуманного соціалізму", а "ліворадикали" закликали до консервації старих комуністичних порядків у країні;

"праві" підтримували політику М.Горбачова на побудову "гуманного соціалізму", "центристи" закликали до консервації старих комуністичних порядків у країні, а "ліві" заперечували можливість вдосконалення соціалістичного суспільного ладу, вимагали негайного переходу до реформ у політичній сфері.

Так

Ні

6 червня 1990р.;

16 липня 1990 р.;

3 серпня 1990 р.;

17 березня 1991 р.

взимку 1989 р.;

навесні 1989 р.;

влітку 1989 р.;

восени 1989 р.

1988 і 1989 рр.;

1989 і 1990 рр.;

1990 і 1991 рр.;

1991 і 1992 рр.

Страйк шахтарів;

Проголошення незалежності України;

Спроба державного перевороту ДКНС;

Всесоюзний референдум

дії українських комуністів-самостійників, які на той час очолювали ВР України;

студентський рух 1991 р.;

поразка серпневого 1991 р. заколоту в Москві;

національно- визвольна боротьба українського народу, зростання політичної свідомості української громадськості та державного керівництва республіки;

дії членів УҐС, які виступали в парламенті з гаслами "За суверенну, незалежну Україну!"