Семестрова (ІІ) робота з української мови 5 клас

«Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» — слушно зауважує Василь Симоненко.

Письменниця Зірка Мезатюк створила дуже цікаві книжки про дітей, які разом із батьками цікавляться нашим героїчним минулим, дбають про збереження реліквій.

 У народі кажуть: «Хто в біді дав, той двічі дав».

«Той лиш пошани гідний, хто мову шанує свою»,— наголошував Володимир Сосюра.

Хочу бачити, знати, чути, і любити, й творити красу (Л. Первомайський).

Мандрували гайдамаки лісами, ярами (Т. Шевченко).

Буває, часом сліпну від краси (Л.Костенко).

Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє (Т. Шевченко).

Лагідно світить сонце, голубіє небо, стоять у барвистих шатах дерева.

Поблискують черешеньки в листі зелененькім. 

Полохливий заєць пригина вуха, витріща очі і порина у море лісових звуків.

 Вийди, вийди, сонечко, на дідове полечко.

За городом гладінню розлився ставок, за ставком верби похилилися, за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер, небо скоро затяглося хмарами.

Уже сонце скотилось до заходу, уже степова трава лисніла червоним відблиском. 

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

З берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів. 

Вже почалось, мабуть, майбутнє.

Ти, як і Дніпро, оспіваний у піснях народних…

Мавко, ти з мене душу виймеш!

І вже не існувало для нього нічого, окрім озера, осики й хмелю. 

Відступати нам, по-перше, пізно, а, по-друге, немає підстав.

Ви, звичайно, знаєте мою сестру.

Отже, що тут багато говорити й сперечатися.

Кажуть, юність нерозсудлива й тривожна. 

все

брови

кучері

ніс

губи

коми

тире

двокрапка

крапка з комою

є

немає

двокрапка

тире

сполучниковий зв’язок

безсполучниковий зв'язок

Скільки коштує твій кролик?

Мама хвилювалася разом зі мною.

Спинися на хвильку, до тебе є справа.

Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить. 

Олексій фотографував і гуляв у лісі.

Батьки подарували мені конструктор, про який я давно мріяв.

Діти спостерігали за птахами і кормили їх.

тире

лапки

знак оклику

знак питання

тире

кому

двокрапку

знак оклику

  – Я, татку, хочу змайструвати шпаківню.

 – І що ти майструєш? спитав татко.

  – Дякую, буду дуже радий! – вигукнув Макар.

Міста, села, левади усе прекрасне в Україні.

Зробімо підводного човна. Гарна ідея. А з чого? Із старої напівзатопленої верби. А як?

"Зробімо підводного човна". "Гарна ідея". "А з чого?" "Із старої напівзатопленої верби". "А як?"

– Зробімо підводного човна. – Гарна ідея. А з чого? – Із старої напівзатопленої верби. – А як?

– Зробімо підводного човна.

– Гарна ідея. А з чого? 

– Із старої напівзатопленої верби.

– А як?

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь.

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

Чоловік, піднявши злегка картуза, повагом промовляє – «Люди, схаменіться».

Пахне вітром і землею вогкий вітер-срібнокрил.

Ніколи не повертаються назад три речі час, слово, можливість.

У дружбі немає ні боржників, ні благодійників.

Орбіту літа дописав листок і ліг на стежку, що прямує в осінь.

Стелися, доле, рушниками у цей святковий гарний час.

Нікому, солодкі мої, не дано пізнати до кінця істину.

На жаль, доню, ти тут не можеш командувати.

Нехай гнеться лоза, а ти, дубе, кріпись…

Скільки мов на Землі

Тарасе що ж ти робиш?

Вік живи - вік учись.

Куди ти Васильку біжиш?

Я чекатиму, мамо!

Ой, який кумедний песик!

Синичко, зроби так, щоб оця краса збереглася назавжди.

Допоможи мені , орле, вибратися звідтіля наверх.

За городом гладінню розлився ставок, за ставком верби похилилися, за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер, небо скоро затяглося хмарами.

Уже сонце скотилось до заходу, уже степова трава лисніла червоним відблиском. 

Радіють молодій обнові берези, клени, явори.

Моя мати навчила мене любить роси, ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт і калину.

Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною.

Неначе човен в синім морі виринав, потопав. 

окличні

розповідні

питальні

спонукальні

спонукальні

окличні

неокличні

розповідні

Тягнуться до сонця і квіти, і трави, і віти кучеряві.

Щасливо, радісно весільно квітує нива молода.

Сила, та розум – краса людини.

У нашому саду ростуть такі дерева – яблуні, груші, сливи.

Пахне вітром і землею вогкий вітер-срібнокрил

Ніколи не повертаються назад три речі час, слово, можливість

У дружбі немає ні боржників, ні благодійників.

Орбіту літа дописав листок і ліг на стежку, що прямує в осінь.

5

4

3