Синтаксис і пунктуація

Кажуть дні на полі - хліб у коморі.

Ну що б здавалося слова

Добрий день сонячний промінчику!

Дай Боже нам своєї віри,

Що ми народ - були і єсть!

Спи моя дитино золота,

Спи моя тривого кароока.

Україно ти для мене диво!..

Народе мій як добре те,

Що ти у мене є на світі.

Гей ледачі сльозівці!

Хто спіймає Лоскотона,

Буде муж моїй дочці!

До нас прийшов лелека

З косою на плечі

Води напитись з глека

Та й сів на спориші.

Ластівко біля вікна,

Ластівко нашої хати,

Що тобі, ластівко, дати:

Меду, борщу чи пшона?

В торбинці у казки - літо.

Зима в тій торбині та осінь,

Ліси в тій торбині і квіти,

Де казці бувать довелося.

У грудях грудня - зими, зими.

Димів скуйовджені хвости,

І дух овечий та козиний...

Попискують пташата в його вусі,

І в бороді дрімають їжаки.

Приходить сон, сідає поруч мене,

Лоскоче тихо спогадами дня.

Зимовий сон все оповив навколо,

Заснув ставок, і все живе дріма,

Поснули верби, стало всюди голо,

Вночі тихенько надійшла зима.

Лазить сонечко в травах,

Скаче коник за коником гоном,

І метелик з метеликом

В піжмурки грають на мить.

Кожен кущик, горбок, долина, стежечка все це йому знайоме.

На полях, у лісах, біля річки скрізь просинається життя.

Все бачить співець у широкім роздоллі і небо, і море, красу світову.

Земля, і вода, і повітря все поснуло

Речення спонукальне, неокличне, поширене, неускладнене.

Речення розповідне, неокличне, непоширене, неускладнене

Речення розповідне, неокличне, поширене, неускладнене.

Речення розповідне, неокличне, поширене, ускладнене.

3 (пропущено тире й коми)

4 (пропущено двокрапку й коми)

5 (пропущено двокрапку й коми)

3 ( пропущено двокрапку й коми)