Синтаксис і пунктуація (контрольна робота)

На маленькій, низенькій яблуньці цілий день любило сидіти сонце.

Не цурайтесь того слова, що мати співала...

Намалюй, зимова нічко, білосніжні сни.

Це, може, навіть і не вірші, а квіти, кинуті тобі.

Десь там матуся в обіймах втоми виходить зустрічать мене на

шлях.

«Сторінками» найдавніших книжок були камені, стіни печер, вояцькі щити.

Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях.

Повітря склом виблискує ламким, і тиша ніжно дзвонить над

полями.

За словами Сергійка, вчора над містом ішов справжній тропічний дощ.

Карі очі, чорні брови – усе в неї сміється.

Знов весна настане, і квітки барвисті принесуть хвилини щастя і тепла.

Ось вперіщив дощ і зашумів над полями, над пасікою.

Дорослі чайки ширяли над озером і час від часу приносили пташенятам смачну рибу.

Сміються в сонці золотому річки, і села, і поля.

Осінній сад ще яблучка глядить, листочок-два гойдає на гілляках.

Мужай прекрасна наша, мово, серед прекрасних братніх мов.

Можливо буде віхола замети вкриють путь.

На місці собору за словами літописців було сільське поселення.

Україна може пишатися досягненнями наших спортсменів.

На жаль на центральних дорогах Києва буває велике скупчення автотранспорту.

На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає.

Теплий дощ застав і птахів і людей серед поля.

Тут живуть мої старі батьки і мене у гості виглядають.

Для письменника все має вагу: рядок народної пісні чи сторінка літопису...

Весь зелений степ і синє кругле небо заливало проміння гарячого, золотого сонця.

Усе набуває особливого значення в цьому храмі зимового дня і порожня дорога в полях, і самотня тополя.

Видатне минуле, розмаїття сьогодення, таємниче майбутнє усе підвладно розуму людини.

Важко повірити, що на місці цього чарівного парку була тільки хата та чумацька криниця.

Сонце вже заховалось, і по житньому полю потяглися вечірні тіні.

І досі тут ростуть ровесники парку: дуб звичайний та червоний, тюльпанове дерево, модрина польська.

Пройшли перші травневі дощі і розгорнулося листя київських каштанів.

Зранку піднімався легкий туман, а перед обідом почав накрапати дощик.

Сонце сідає й сідає за гору поволі змовкають пташки в лісі.

Біжить знов Лисичка польовою дорогою і зустрічає Їжака.

Спочатку добре подумай а потім зроби так завжди радив мені дідусь.

У народі говорили, що хліб – всьому голова.

перед прямою мовою

після прямої мови

всередині прямої мови

немає слів автора

«Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», – часто говорив мені дідусь.

Брехун сам собі ворог, – казала наша сусідка.

«А що таке щастя?», – спитав я у матері.

Народна мудрість стверджує – «Добро засієш – людську любов збереш!»

Мама каже Оксано хату підмети

Дмитре ти куди перепитала сина Докія

Менший брат запитав здивовано То собака купається

Доброму серцю добре й сонце світить говорила бабуся