Синтаксис простого речення. 2 варіант

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

Напечемо солодкої цибулі, із підчеревини нашкваримо шкварок.

Навколо запахло чебрецем і м’ятою.

Батьківщину і матір не вибирають.

Держи кишеню і уста замкненими.

Немає пісні без любові.

День народження святкуватиму пізніше.

Спинися, мить, зіграй сонату вічну!

Правда неправду перетягне.

На жаль розраховувати не солідно,

На диво чекали новорічної ночі.

На жаль дощі не припиняються.

На щастя сподівається кожен.

На жаль сподіватися не треба.

Сонце неначе впало десь у бір (І.Нечуй-Левицький

3 гори почали з’їжджать дві повозки, запряжені добрими кіньми (І. Нечуй-Левицький).

Золоті бані й хрести ніби жевріли, як погасаючий жар, горіли без проміння (І. Нечуй-Левицький).

Ніч обгорнула біленькі хати немов маленьких діточок мати (Леся Українка).

Пісня, здавалось, бриніла в ньому (М. Коцюбинський)

Старий дзвонар-вітер зібрав докупи тисячі ниток.

Можна все на світі вибирати, сину.

Книги — морська глибина.

По теплому дощі вгрузають босі ноги. В живу теплінь піщаної дороги.

Тут було тихо й безлюдно.

Дітям спочатку було дуже чудно.

Більше не було слів.

Осіннє повітря було прозоре.

Гарячий промінь по підлозі котився м`ячиком.

Вулицею парубки йшли - пісні співали.

Блукає тьма лісами.

Марина витерла очі рукавом.

Одночасно з поезією Т.Шевченко віддавав свою працю та здібності малярству та гравюрі.

Композитор М.Лисенко написав більше 80 пісень за поезією Т.Шевченка.

Тексти Шевченка освоювали Сєров, Рахманінов, Чайковський.

Освітлений вогнями, відходить пароплав "Тарас Шевченко" , наповнюючи простори могутнім басом.

Кипариси од ранку й до ранку все шумлять і шумлять навкруги.

Спадає з клена зелен лист вечірньою годиною.

Гострим полиском хвилі спалахують хвилі після бурі.

Опівночі айстри в саду розцвіли.

Надворі смеркало і сутеніло.

Сонце обливало землю рожевим цвітом і ніжно цілувало тисячами гарячих іскорок.

Лисят дуба пожовкло, потемніло.

Осінній вітер одгуляв, затих.

Жагучими пахощами дихала земля, розпалена сонцем.

Десь за ланами гомонів, затихаючи, грім.

Настав довгожданий ранок - теплий, прозорий.

Заспокоєний, я усміхнувся світу.