Синтаксис простого речення

А Ми з тобою рідні.

Б Семеро козенят заховалися.

В Наближався табун коней.

Г Доглядаю рій бджіл.

Д Дехто з нас помиляється.

1В, 2А, 3Б, 4Д

1А, 2В, 3Б, 4Г

1Г, 2В, 3Б, 4Д

1Г, 2В, 3Б, 4Д

Чудовий вечір у селі.

Відвідувачі звернули увагу на картину "Осінь".

Галерею відкрито.

День не пройшов даремно.

По садах вітри гасають , а над садом зоріє осіннє небо.

Розплющу очі я і бачу у вікнах небо голубе.

Дощем розмило дорогу.

Час летів, немов на крилах.

Сім учнів не прийшли на додаткове заняття з інформатики.

Два кольори домінують на її полотнах.

Художниця подарувала своє полотно дятячому будинку.

Батько з дочкою пішли на виставку картин художника Мошковського.

Прилетіла зима на білому коні.

Батько з сином перемогли у змаганнях.

У труді твори красу життя.

Сонце не могло пробитися крізь хмари.

Художник створив у своїх полотнах фантастачний світ.

Багато художників оспівують рідний край у своїх роботах.

Мошковський написав картину "Ріка мого життя".

Картина мала великий попит серед поціновувачів.

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю.

Кожен із нас обирає свій шлях життя.

Він надає своїм полотнам особливого значення.

Я можу все: сміятися, плакати, співчувати і надихати.

Пастельні кольори додають спокою і легкості.

Бити байдики - улюблена справа ледарів.

Червоний колір домінував у її полотнах.

На картині зображена старовинна фортеця.

Біля хати сіріли скопані грядки.

Вихователька з дітьми поїхала у Чернігів.

Уранці місто починає оживати.

Учитель з учнями відвідали виставку картин відомого художника.

Поезія - це праця зрима, думка смілої весни.

"Дівчина з персиком" - моя улюблена картина.

Настав час писати конкурсні роботи.

Ніхто не міг перевершити його талант.

Люблю слухати українські пісні.

Багато музикантів працюють на відкритих майданчиках.

Усе було переговорено.

Народе мій, до тебе я ще верну!

І пахло фарбами, олією.

Пензлем намальовано.

Картина "Осінь".

Художник дарував відвідувачам подаруночки.

дні

два дні

промайнули

А. Чи не хотіли б ви зустрітися?

Хто тільки не побував у нашому місті!

Пишіть листи, і надсилайте вчасно ( Л. Костенко).

Нехай ваші діти і батьки будуть здоровими.

Вечір був тихий.

Обличчя стало мов камінь.

 І зозуля кувати перестала.

Тато просить зачекати.

Хлопчик намагався заснути.

Уміти спілкуватися – це велика перевага.

 Прохання відповідати вивело його із забуття.

 Любов до тебе я могла б перемогти.

У нас завжди високо цінували ввічливість.

Озеро Світязь є найбільшим в Україні.

Три верби схилилися.

Сіно було свіже, зелене, пахуче.

Сонце трудиться в поті чола.

Час минає.

 Хлопці накивали п'ятами.

Не забувайте незабутнє, воно вже iнеєм взялось.

 Луг жив тiєю щемною вранiшньою красою, коли чути кожен звук.

Уже в садках наливаються свiжим соком яблука, грушi та вишнi.

 Верби сплакували листям, і золотi сльози гнало за водою.

 Не доля вирішує – людина творить свою долю.

Було, мабуть, гарно: вночі випав сніг.

Світло хлюпнуло по верхівках дерев, замиготіло, застрибало по кущах.

 Ліс іще дрімає, а з синім небом уже щось діється.

Досвітній вогонь запали, поки ще зоря не заграла.

Сідають на озера уночі натомлені в дорозі дикі гуси.

Вітер загуляв, заблудив у полі та й пита дороги у сестри-тополі.

 І від щастя, а може, від горя промінь сонячний серце пропік.

Далеко чути звуки, гучно линуть голоси.

Ясної тихої днини кружляє над землею, сідає на обличчя павутиння.

Пташині зграї злітають високо в небо, і від того здіймається вітер.

Осінь не забарилася, бо закони природи невблаганні.

Від усього на цьому світі є ліки, немає їх лише від людської глупоти.

Суворість учителя, як кажуть, корисніша за поблажливість батьків.

У житті кожен може робити добрі справи, не чекаючи на похвалу.

Навіть поважні люди, освічені й досвідчені, не завжди перші мудреці.

 Згаяного часу і конем не доженеш.

По блакитному степу вороний вітер.

Пахло колосом, стернями і волошками.

На прощання, милий брате, що сказать тобі?

По діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу.

На узліссі і галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава.

Шелестить пожовкле листя, по діброві гуляють хмари.

Пам'ять могла б убити нас, коли б не мала рятівної властивості забувати.

 Жінки втомились бути непрекрасними.

За правду, браття, єднаймось щиро.

Весна прийшла, та якось несподівано!

Шматок землі, ти звешся Україною.

Двоє музик продовжували грати.

Комплімент повинен бути щирим.

А Максим вийшов сухим із води.

Григорію закортіло скупатися.

Хто ставить завдання простіші, той швидше мети досягає.

Он ліс знімає золотистий бриль, прощаючись із відлетілим літом.

Білий пилок сіявся з неба, устеляв сивою памороззю трави.

Зоря, здавалось, просвітила знову борцям визвольний, легендарний шлях.

так що настрій зіпсувався на увесь день.

 бо кожен з нас почувався досить невпевнено.

проте погода посприяла нам і цього разу.

 й обговорювати можливі перешкоди.

а людина – без щастя.

і води, цих першооснов життя.

 тому що усе живе загине.

яке яскраво світить високо в небі.

оскільки вчора була сильна хуртовина.

хоча надворі вже була рання весна.

тому що не була розчищена від заметів.

так що не можна було доїхати до міста.

білим, пухнастим, казковим.

Душі найкращі поривання несем, як сповідь, матерям.

 Люблю дивитися на воду.

Я відчуваю рівний пульс народу.

Овідій прокинувся від крику.

 якось журливо ставало на душі.

неначе занурюючи все в темряву.

 однак на ґанку ще точилася розмова.

так що все птаство затихло.

 Дід був ковалем.

Минула тривожна ніч.

 Хай він чекає.

Осінь буде ясніти.

Дві верби говорили-балакали.