Синтаксис . Пунктуація

Шукаю вже не щастя а поради.

Ми маємо право і на сум і на тепло.

Працею людина сильна і красива.

Брехнею світ пройдеш та назад не повернешся.

1Б 2Г 3В 4Д 5А

1А 2Б 3В 4Г 5Д

1Д 2Г 3А 4Б 5В

1Г 2Д 3Б 4А 5В

Жовтіють берези,клени , і дуби вкривають листячком ліси.

Кінь , і віл працювали на полі.

Червоні, та не достиглі вишні рвали діти .

Над містами кружляли, і журавлі , і ластівки.

Знову луна пішла від того дзвінкого удару, а сосна жалібно застогнала.

Отже, вночі в ту сітку й заплуталась старша коза Лиска.

У тім бору зробила на осінь Моховинка собі хатку,припаси.

З поміччю своїх родичів вона вибудувала собі гарнесеньку хатку, наносила повну хижку запасів.

«Чи не час нам в дорогу?», спитав тато.

Син сказав-«Я вже вивчив уроки.»

«Три біди в людини: смерть, старість і погані діти»,:говорить народна мудрість.

«Яких же я людей бачу?» - одказує Кармель

Заблудити вона не могла ніколи, бо ту сосну легко пізнати.

.

Мала довгу вовночку, що вкривала все її тільце.

Через те вони й будують такі манісінькі хатки, що навіть удвох там не можна зручно поміститися.

Вона лежала зі спутаними ногами, голова також застромилася в поплутані мотузки.

 «Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», - часто говорив мені дідусь.

 Брехун сам собі ворог,- казала наша сусідка.

 «А що таке щастя?», - спитав я у матері.

 «Разом із правдою ходить кривда, мій любий сину» - промовила мати. 

А: « П».

  «П?» - а.

 «П», - а.

 «П, - а, - п».

підмети

додатки

означення

обставини

На річках і озерах утворилась крига.

Є прості і складні математичні задачі.

Коні звернули з дороги і побігли праворуч.

Насунули снігові хмари і оповили небо.

Сонце сховалося за хмари.

Вчу цей вірш уже другий тиждень.

Василько підвівся і побіг до саней.

Лебеді щось забирають з рідної землі.

Собача жалібно скиглило, падало, переверталося в траві.

І земля, і люди, і птиця скучили за весною.

Робота йшла злагоджено, весело, діловито.

Дівчата посипають галявину чебрецем, м'ятою.

«Канікули! Канікули!» — співає все навколо. 

Запорожці говорили — «Наша хата небом крита, землею підбита, вітром загорожена». 

«Ой, яка чудова українська мова!» — захоплено писав поет Олександр Підсуха. 

«Земля дає все і збирає все»,— говорили стародавні орачі.

Ясне сонце геть підбилося вгору розсіває своє золоте марево по зеленій долині. 

Засмутилося літо а тоді приємно усміхнулося усім. 

У полях диміла місячна курява і тихим посвистом бриніли жита й пшеничні покоси.

Сіявся дрібний дощ і зразу замерзав на кущах на траві на деревах. 

Літо минуло , і вже поповзла до діда всяка комашня та дрібні тваринки. 

За русявим морем є така країна в ній русяві дітки і ясна блакить.

Здавна люди обороняли і родючі степові землі і прекрасні козацькі степи.

Олеся скрикнула , й побігла далі.

Пахне чебрецем і м'ятою в бабусиній хаті.

Лугова ромашко, ти така тендітна й красива.

З-під снігу вигулькнув пролісок верболіз уже зацвів.

Лісові дзвоники рясно зацвіли на галявині.

У житі розцвіли васильки і все навколо засиніло.

Куди ти йдеш ? журилась мати .

Кожній травинці шепочу Рости !

На уроці вчитель каже :Хто задачку цю розв'яже ?