Синтаксис. Пунктуація. Просте і складне речення. Звертання, вставні слова. Пряма мова. Діалог

А Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов (М. Рильський).

Б Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Костенко).

В Гей рицарю жадібний, стережись (М. Бажан).

Г Я сирота з Вільшаної, сирота, бабусю (Т. Шевченко).

А Краю героїчний, пісне соколина, ми розбили бурі вільними грудьми, підняли ми в лузі журну ту калину, Україну славну звеселили ми (В. Сосюра).

Б Гірке, Тарасе, твоє панування, краще б до людей ішов у най­ми (С. Васильченко).

В Південний краю, як тепер далеко лежиш від мене ти (Леся Українка).

Г Запалай, мій вогнику крилатий, полум'ям привітним і незлим (А. Малишко).

А Дівчина не намагалася заплутувати слідів, вона вкидала всі листи до тої самої скриньки, а коли й не до тої самої, то при­наймні в тому самому поштовому відділенні, що значилося під цифрою сім (П. Загребельний).

Б Тепер, щоправда, довкола було досить голо і сумно (І. Франко).

В І враз, неждано і чудно для ранку, сплеснули мідні звуки ор­кестру (Ю. Смолич).

Г У неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було (Т. Шев­ченко).

А Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені.

Б На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч.

В Липневий день мандрує пішки, казки нашіптує малечі.

Г Пішла дорога то маленькими сосновими лісками, то болотами, то полями.

А В. Симоненко писав: «Давно немає літа з нами».

Б В. Симоненко писав — «Давно немає літа з нами».

В В. Симоненко писав: Давно немає літа з нами.

А  є простим реченням з однорідними присудками;

Б  є складним реченням з двома граматичними основами;

В  є складним реченням з трьома граматичними основами.

просте, повне, двоскладне, неускладнене, розповідне, неокличне.

просте, повне, односкладне, неускладнене, розповідне, окличне.

складне, розповідне, неокличне (1, 2 прості, повні, двоскладні, неускладнені)

 1. "От і купив от тобі й нива", - думав Роман, ходячи вздовж та поперек поля.

2. Насилу мати говорила - "Чого ти плачеш ідучи, чому не спиш ти уночі моя голубко сизокрила?"

 1. "От і купив, от тобі й нива", - думав Роман, ходячи вздовж та поперек поля.

2. Насилу мати говорила: "Чого ти плачеш ідучи, чому не спиш ти уночі моя голубко сизокрила?" 

 1. "От і купив, от тобі й нива", - думав Роман, ходячи вздовж та поперек поля.

2. Насилу мати говорила: Чого ти плачеш ідучи, чому не спиш ти уночі моя голубко сизокрила?"